Медицина 25.04.2017, 12:00

«100 літ була у Лукові лікарня. Тепер — ні те ні се…»

Нарікань з приводу недолугої реорганізації місцевого лікувального закладу від жителів селища і навколишніх сіл Турійського району довелось почути багато. Замість обіцяних вигод і людям, які звертаються по допомогу, і лікарям первинної ланки доводиться терпіти чимало незручностей

Галина СВІТЛІКОВСЬКА

«Кров із пальчика здасте у Турійську»
— Я привезла дитину до Лукова, щоб пройти медогляд. А мені кажуть, що аналізів тут робити не мають права, лабораторію закрили. То кому потрібна така реформа? — обурюється мама 5-річної Діани. — На рентген тепер теж посилають у райцентр. У нас і лікарі добрі, і лаборант досвідчений, але зверху все розвалили.
На жаль, ні в. о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун, ні її заступник Роман Ілик до віддалених сільських амбулаторій під час приїзду на Волинь не навідувалися. Їх возили у зразково-показові заклади поблизу Луцька. А в Лукові за 4 роки після реорганізації у людей уже увірвався терпець чекати просвітку в медичному обслуговуванні.

В амбулаторії не передбачено лабораторії для проведення досліджень. Натомість нас мали забезпечити біоаналізаторами. Але ждемо цього дива техніки вже кілька років.

Під обід пацієнтів в амбулаторії стало менше. «Інакше наслухалися б ще не таких відгуків», — каже завідувачка Вікторія Яцинюк, яка приїхала до Лукова молодим спеціалістом, вийшла тут заміж, отримала статус місцевої. Тож відстоює інтереси жителів селища, не приховуючи проблем в організації медичної допомоги.

— В амбулаторії не передбачено лабораторії для проведення досліджень. Натомість нас мали забезпечити біоаналізаторами. Хто ж проти? Зробив прокол, взяв крапельку крові, натиснув кнопочку — і маєш результат. Але ждемо цього дива техніки вже кілька років. Спочатку просили колишню лаборантку робити найпростіші аналізи, щоб не відсилати людей до Турійська. Але хто ж погодиться працювати «підпільно»? Рентгенкабінет теж закрили. Кажуть, що на первинному рівні маємо обслуговувати 80 відсотків хворих, тішать, що матимемо високі доходи. Тільки ж якщо нас залишать з голими руками, то люди укладатимуть договори з сімейними лікарями Ковеля й Луцька, а не з нами, — резонно зауважує Вікторія Орестівна.
Окрім нашої співрозмовниці, в амбулаторії працюють також сімейний лікар Тетяна Франчук та педіатр Євгенія Нечипорук, обидві — досвідчені фахівці. Біда тільки, що вже півроку нема чим доїжджати у села, адже єдиний автомобіль після аварії місяцями простоював, поки тривало розслідування. Тепер машину треба ремонтувати, але затримка за страховою фірмою. І як добиратися лікарям до ФАПів, на виклики, як проводити медогляди у селах, стежити за здоров'ям новонароджених? От і терплять і лікарі, і хворі, бо запасного транспорту нема, а «швидка», яка базується на території амбулаторії, підпорядкована обласному центру екстреної медичної допомоги.
Колись у лікарні було 53 працівники, нині залишилося 18. Стоматологічний кабінет тепер приватний, власник орендує площу. Луківське жіноцтво просило залишити на половину окладу гінеколога, який вів би вагітних, адже їм до Ковеля чи Турійська їздити важко. Але у штаті амбулаторії такого фахівця не передбачено.

«Діждемося, що й стеля впаде…»
На чималому подвір'ї — кілька старих будівель. Дві з них у результаті реорганізації віддали управлінню соціальної політики, як кажуть у Лукові, «під стардом». В одному з приміщень облаштували денний стаціонар. Щоправда, хворі довго не могли зрозуміти, що ж то за лікування таке, щоб з-під крапельниці взимку щодня добиратися за десяток кілометрів додому. Просилися переночувати. Але тоді довелося б забезпечувати цілодобове чергування медперсоналу. А коштів на це не виділяють. У результаті — денний стаціонар є, але хворих із віддалених сіл у ньому нема.

А в Лукові взимку в морозні дні температура в амбулаторії іноді не перевищувала 10 градусів.

— 100 літ була у Лукові лікарня, ще за Польщі її збудували. А тепер — ні те ні се, — зітхнув перехожий, у якого питали дорогу.
Перед будинком зі старою верандою, на якій красувалася нова вивіска, працівниці саджали кущі й квіти, впорядковували територію.
— Годилося б і приміщення хоч трохи до ладу привести, але звинуватять у нецільовому витрачанні коштів. Пообіцяли, що амбулаторію відремонтують за гроші Світового банку. У 2014 році, як тільки почули про цю програму, підготували проект. Щороку його треба оновлювати. А до Лукова черга все ніяк не дійде. Коли була на курсах із кардіології, які проходили в рамках проекту Світового банку, вирішила розізнати, чому затягується справа з реконструкцією. Знайшла телефон відповідного консультанта, а у відповідь знову почула: «Ждіть». Так можна діждатися, що й стеля на голову впаде, — не приховує розчарування завідувачка амбулаторії.
А тим часом в Лукові взимку в морозні дні температура в амбулаторії іноді не перевищувала 10 градусів. І у ФАПах ситуація не краща.
— І дрова маємо, старі аварійні дерева позрізували, а натопити приміщення не могли, бо грубки можуть розвалитися. І чад, і дим у кабінетах, а тепла нема, — діляться бідами жінки в білих халатах.
— Ви у перев'язувальну зайдіть, де все стерильно має бути. А подивіться, як штукатурка відвалюється, тріщини які по кутках!
— Я тут найдовше працюю.
Усього було: і дах протікав, що після дощу карточки хворих мусили сушити, і стелі ліпили, щоб на голову не сипалося, і вікна міняли, щоб не дуло. Потім вирішили пластиковою вагонкою кабінет оббити, бо не було іншого виходу. Своїми силами все робили, а гроші на матеріали у жителів селища просили. Тепер улітку в спеку тут задихаємося, як у пластмасовому ящику, — бере слово сімейна медсестра Надія Штань.
Зверталися медики й очільник Луківської громади Анатолій Климук за підтримкою до голови комісії з питань охорони здоров'я обласної ради Олександра Зінчука, який побував у селищі, відвідав амбулаторію, пообіцяв посприяти у забезпеченні біоаналізаторами, порадив створити благодійний фонд.
— Тільки ж люди у нас благодійні внески не мають з чого платити, — зітхають медичні працівники.
І якби ж то одна така бідова амбулаторія була в області. На жаль, «первинка», з якої почали реформувати охорону здоров'я, була й залишається падчіркою.