Вирощування індичат — справа трудомістка

Спершу підготуйте приміщення. Воно має бути сухим, адже сирість — головний ворог індичат. У перші дні їм потрібно підтримувати температуру 35—36 градусів тепла. Щотижня її знижують на 2—3 градуси.
Перші 48 годин малята можуть існувати за рахунок поживних речовин яйця, з якого вони вилупилися. У шлунку в них є залишки неперетравленого білка, потім вони харчуються залишковим жовтком. Починати годувати треба не пізніш як через 18—20 годин із моменту появи індичат, бо це позначиться на їхньому розвитку.
Не використовуйте на підстилку тирсу, дрібну стружку тощо, бо пташенята можуть їх скльовувати. Взагалі годівнички та поїлки треба розміщувати у добре освітлених місцях. Індичата краще поїдають світлі та яскраво освітлені корми.

Щодня у раціоні має бути зелень, вводити її треба з другого дня.

Варто знати, що кишечник у добових пташенят відносно живої маси довший, ніж у індичат старшого віку. Тому корм у ньому затримується довше. З одного боку, це позитивний фактор за умови повноцінної годівлі. З іншого, затримка недоброякісного корму в кишечнику спричиняє захворювання.
У перші дні пташенятам потрібно дуже багато поживних речовин. У раціон молодняку входить три-чотири види зернових культур і дві-три добавки (сухе молоко, сир, яйця, м'ясо-кісткове і рибне борошно). З перших діб індичат годують вареним яйцем, змішаним із дрібною пшеничною, вівсяною чи кукурудзяною крупою (останньої дають 25 відсотків від маси яйця). З третього дня частку яєць зменшують, а крупи збільшують. Рекомендують згодовувати таку кількість (на голову за добу): яйце варене – у віці 1—5 діб — 2 г, у 6—10 — 1 г; сир — у 1—5 — 2 г, у 6—10 — 5 г, у 11—20 — 10 г, у 21—30 діб — 8 г. Не варто давати чорний хліб, бо він викликає розлади травлення.
Як білковий корм дають свіжий сир, кисле молоко, варені яйця чи яєчний меланж. Добре стимулює ріст молочна сироватка. Першу декаду індичат годують через кожні 2—3 години, потім рідше і в місячному віці доводять до 4—5 разів на день. Якщо пташенята недоотримують білка, то їхній шлунок і кишечник збільшуються відносно маси тіла. Вони їдять все більше, але не ростуть. Вважають, що індики мають підвищену потребу у білках. На 13-й тиждень молодняк потребує менше протеїнів, їхню кількість можна трохи знизити.
У перші дні корм розкладайте на ганчірочку, аби пташенята не стукали дзьобами по твердих поверхнях. Бо тоді виникає біль, й вони перестануть їсти і можуть загинути. Пізніше корм насипайте на папір або фанеру. Із 3—5 дня привчайте їх до дерев’яних коритець. Годівниць та напувалок має бути достатньо.
З 20-денного віку можна згодовувати подрібнене зерно. Ціле зерно можна давати не раніш як із 40 днів. Кількість пшениці у раціоні поступово збільшують і доводять до половини усього зерна. Кукурудзу краще давати подрібненою. З 10—15-денного віку в раціон можна вводити варену картоплю по 5—7 г на голову на добу. До двомісячного віку її кількість можна довести до 50—60 грамів.
Індичата погано переносять різку зміну кормів. Тому нові корми вводьте поступово і краще зранку.
Як мінеральні корми можна давати проварену і потовчену шкаралупу, кухонну сіль, крейду. Сіль має становити не більш як піввідсотка від раціону.
Кормові буряки варто давати у 2,5 місяця, змішуючи їх із зерном. Коренеплоди треба терти. А от кабачки і гарбуз на корм не підходять, бо виводять солі з організму і викликають пронос. І тоді індичата «падають на ноги».
Щодня у раціоні має бути зелень, вводити її треба з другого дня. Корисно додавати зелену цибулю, але не на ніч, бо тоді пташенята п’ють багато води і неспокійні. Цибуля багата на фітонциди і є профілактичним засобом проти кишкових хвороб.
Дуже важливим є напування. Вода повинна бути постійно. І чистою. Дають відвари кропиви, деревію, кульбаби, а також ягід шипшини. Дуже корисний напар хвої (жменю голок хвої залити 1 л окропу, вкутати, настоювати ніч). Хвоя багата на каротин та вітамін С. Дрібно нарізану її можна додавати до корму. Через кожні 10 діб з профілактичною метою у воді (до світло–рожевого забарвлення) можна розчиняти марганцевокислий калій.