А лічильник на газ і світло «поселив» у вітряку

Лариса Семенюк

Підходиш до їхнього подвір’я — і здається, що потрапляєш до стародавнього князівства. Розбирає цікавість: а що ж там, за добротними високими дерев’яними воротами?

 

Здається, що походжаєш музеєм просто неба, розглядаєш експонати з українського побуту минулих століть.

Перше, що впадає у вічі, — стежка до ставка, викладена дерев’яною бруківкою. Обабіч доріжки примостився лісовий мох, верес, а в рядочках виструнчився зелений самшит. На його фоні літнє трояндове цвітіння буде особливо яскравим і вишуканим. Біля ставка — теж неймовірна краса. Дерев'яний місток веде у воду — так і хочеться спуститися вниз, тримаючись за поручні, зроблені з дерев чудернацької форми. У кількох метрах від водойми — міні-гай.
Повертаємося назад, розглядаючи будови з очерету. Чого тільки тут немає! І прялки, і цебрики, і буянки, і старовинний сільськогосподарський реманент — усього й не перерахуєш… Здається, що походжаєш музеєм просто неба, розглядаєш експонати з українського побуту минулих століть.
— Як виникла ідея такого облаштування обійстя? — цікавлюся.
— У 2012-му звів будинок, наступного року викопав ставок. Далі задумався про внутрішні роботи в оселі та благоустрій на подвір'ї. Розумів, що маю дотриматись одного стилю. А тут ще й інфляція «допомогла». Будматеріали різко подорожчали. Став шукати дешевші варіанти — вирішив використати те, що подарувала матінка–природа, — каже Віталій. — Ось так з'явилася стежка з дубових кругляків, дім зовні обшив блок-хаусом, привіконня виготовив із дощок незвичної форми. По селах назбирав у людей різного начиння (що прикупив, а що й так віддали), у лісі накопав моху і вересу, знайшов чимало пеньків цікавої форми, якими й прикрасив двір.
Можливо, коштів Віталій Павельчук затратив менше, а от попрацювати довелось добряче. Бо ж не так просто звичайний пеньок перетворити на казковий… Та й навряд чи реалізував би задумане, якби те, що робив, було не до душі. Широкий політ фантазії, власне бачення вплинули на кінцевий результат, яким захоплюються знайомі і перехожі.
— Ідеї не запозичав в інтернеті, — розповідає співрозмовник. — Втілював ті, які придумав сам. Власне, вони виникали під час роботи. От, наприклад, лічильники на газ і світло «поселив» у вітряку з вербової лози, бо надто вони впадали у вічі.
Інтер’єр у хаті Віталія теж своєрідний. У простих задумках брідківчанина минуле вдало поєдналося із сучасністю. Так, у кухні стіл і лавки з дерева, а вентиляційна витяжка сховалася за решетом, замість керамічної плитки покладений природний камінь, начиння стоїть у макітрах і глиняному посуді. Тепла, домашнього затишку додають рушники, дбайливо вишиті гладдю. На них палахкотять мальви і маки, синню небес голубіють волошки…
А в іншій кімнаті, схожій на світлицю, радіють сонячним променям живі вазони, що в керамічних горщиках вмостились на кованих підставках. Впадає у вічі грубка з каменю.
— А для чого ж тоді чавунні батареї? — цікавлюсь у господаря.
— Зробив систему опалення так, що топлю грубку, а заразом і вони гріються по всій хаті, — пояснює Віталій. — Економно, адже газ нині — дороге задоволення.
На стінах — вишиті картини у старих дерев’яних рамках. Поринаєш у минуле, дивлячись на їхніх персонажів, згадуєш казки, які в дитинстві читала мама, і вкотре ловиш себе на думці, що за дорослими клопотами не помічаєш первозданної краси природи, котра кольоровими нитками, ледве потьмянілими від років, усіма барвами веселки виграє з-під скла.
Оригінальний вигляд мають і меблі у спальні. У звичайнісінького ліжка з'явилися нові бильця, змайстровані з дощок чудернацької форми. Замість шафи — старовинне кухро, яке колись давали нареченим як придане. У кутку — божник.
— Знаєте, людині багато не треба, — розмірковує герой цієї розповіді. — Мають бути елементарні зручності, а душа і серце повинні отримувати задоволення, духовну втіху.
Мова зайшла і про зелений туризм. Як зізнався Віталій, думав про це. Та, як вважає, передусім необхідно довести розпочату справу до логічного завершення.
За хатою пригрівся на сонечку молодий садок, що вже вкривається ніжним білим цвітом, розпускає зелені листочки. Частенько навідуватиметься сюди господар, милуватиметься його красою і черпатиме натхнення від природи для подальшої творчості. Напевне, у цьому казковому обійсті, що дихає українською культурою, буде втілено ще багато цікавих і хороших ідей.