Спалах

Василь Голюк

Зірниці спалах.
Спалах душ.
Розлука завтра.
Як без тебе жити?
І в’ється думка,
наче вуж:
О, як на відстані любити?
Годинник тишу добива –
чи то мою крихку надію?
І серця рветься тятива,
а думав,
що стрілять не вмію.
Мовчиш.
Під цей холодний дощ,
що б’є у вікна аж до ранку.
І час розлуки –
хоч-не-хоч,
й сльоза, що палить
до останку.
Останній сполох.
Рай долонь…
О, як без тебе далі бути?
А вранці тихий ще перон
і потяг твій, що не вернути.
м. Луцьк.