Невже нашому парламенту залишається говорити лише про сексуальну орієнтацію?..
Нещодавно, послухавши виступи депутатів на засіданні Верховної Ради, вкотре зробив висновок, що наші обранці далекі від народу. Той, хто не обізнаний зі становищем пересічних громадян, може подумати, що рівень нашого життя високий, що маємо чималі зарплати і пенсії, хороше, навіть безкоштовне, медичне обслуговування, помірні тарифи на комунальні послуги тощо. Тому слугам народу залишається лише перейматися питанням сексуальної орієнтації (саме про це тоді говорили). Чи для того їх обирали?
Корній ІВАНЮК,
ветеран шахтарської праці, багаторічний передплатник і читач
Тепер про конкретику з буденного життя. 27 лютого нинішнього року їхав з Луцька о 10.40 рейсовим автобусом АС 4342АН. Водій на зупинках забирав пасажирів, а біля кільця при виїзді з обласного центру зупинився і почав перевіряти квитки. Хто не мав, платив шоферові. Моєму сусідові, у якого за законом є право на 50–відсоткову знижку, він повідомив, що пільгових квитків у нього нема, хоча й так нікому їх не давав. Виходить, потрібно лише на автостанції сідати пільговикам? Нема порядку й на приміських, і міських маршрутах. Серед пасажирів, які сідають на кінцевій зупинці, можливо, є такі, що мають право на дешевший проїзд. Але навіть якщо вони і вийдуть дорогою, то водій все одно заявляє, що з посвідченнями вже є в салоні.
Найпростіший вихід — адресна допомога. Кожен на свій розсуд використав би державні кошти: хтось — на проїзд, а хтось — на ліки, продукти.
Нічого не залишається, як оплачувати проїзд, хоча квитків ніхто, звісно, не дає. Тому цю систему варто вже давно міняти, а не лише говорити. Найпростіший вихід — адресна допомога. Адже є інваліди та інші пільговики, котрі за станом здоров’я не спроможні їздити громадським транспортом. То, мабуть, варто було б поставити всіх у більш–менш однакові умови. Кожен на свій розсуд використав би державні кошти: хтось — на проїзд, а хтось — на ліки, продукти. Та через недосконалий закон, і не лише в цій сфері, громадяни залишаються обділеними. Для народних депутатів це, напевно, дрібниці, не варті уваги. Хіба вони уявляють, як їхні виборці можуть прожити на півтори – дві тисячі гривень на місяць?
У Біблії написано, що кожна влада дана Богом. Виходить, на яку владу народ заслуговує, таку й має. А щоб так не було, то нам потрібно схаменутися. Народе, не голосуй за гречку і не займай позицію «моя хата скраю»!
м. Володимир-Волинський.
