Із легкої руки директора Волинської пошти мікрохвильова піч дісталася нашій шанувальниці із 40–річним «стажем»

Цими днями відбувся розіграш призів серед читачів «Волині–нової», які передплатили газету на І півріччя 2017 року. Головний подарунок на Волині припав Любові Демидюк із міста Камінь–Каширський, а на Рівненщині тішитись найбільшим призом — м’ясорубкою — буде Галина Доліч із села Крупове Дубровицького району

 

Катерина ЗУБЧУК

Мікрохвильової печі в хазяйстві Демидюків, як виявилося, не було — тим більша радість. За словами Любові Павлівни, думала вже купити цю зручну річ, та ось — сюрприз… А допоміг у тому, щоб саме у Камінь–Каширський поїхав головний приз, директор Волинської дирекції ПАТ «Укрпошта» Іван Шевчук, який уперше брав участь у нашому жеребкуванні.

 

« Одне слово, у цій родині ми зустрілися з трьома поколіннями шанувальників нашої газети.»

Любов Демидюк, як роз­­повіла при зустрічі, уже 40 років передплачує «Волинь–нову» (колись «Радянську Волинь»). Виявляється, в неділю, коли ми їй доставили приз, жінка мала їхати на весілля до Ковеля, але відправився туди лише чоловік, а вона залишилася вдома, дізнавшись про наш приїзд із подарунком. А з нею нас зустрічали донька Любові Демидюк Світлана, внуки. Сім’я Світлани живе окремо від батьків, але всі були в бабусиній оселі, коли почули, що їй везуть головний приз «Волині–нової». Адже це і їхня газета. Ясно, що першими свіжий номер читають бабуся й дідусь, а вже затим він «перекочовує» до них. Одне слово, у цій родині ми зустрілися з трьома поколіннями шанувальників нашої газети.

Любов Павлівна любить, як висловилася, потренувати мозок, розв’язати кросворд, почитати новини, аби знати, що робиться на Волині, в Україні й світі, пропустити через серце хвилюючу життєву історію чи в додатку «Доброго вам здоров’я!» знайти якусь пораду і для себе. А ще ж є «Господарські секрети» — треба їх проштудіювати. Бо хоч і живуть Демидюки у місті, а, вважай, по–сільському: і корову тримають, і свиню, домашню живність, і город обробляють. Досвід людей завжди згодиться.

 

« Нехай «Волинь-нова» залишається такою, як є, — багатою на новини, цікаві життєві історії, поради, а головне — правдивою, і ми будемо вдячні людям, які її творять.»

Почувши про те, чим приваблює газета, тут як тут до розмови долучилася найстарша внука Руслана.
— Я дуже люблю куховарити, — сказала вона, — тож цікавлюся рецептами. Спеціального зошита завела, куди вклеюю вирізки з газети якраз із рецептами випічки. Ось і в номері за 13 травня тертий пиріг із сиром «Хвилинка» привернув увагу. Треба буде спробувати спекти його.
І для «Мультляндії» є в родині читачі — молодші внуки: Таня, Катя, Юля і Василь. Бо хоч і передплачують їм батьки дитячі журнали, все ж цікаво читати «дорослу» газету, творці якої і про них подумали.

Участь у редакційній акції Любов Демидюк бере не менше п’яти років. Уже два рази мала виграші: якось дістався їй будильник, який ще й дотепер справно працює, а іншого разу — набір косметичних засобів.

Тоді внучки все випроваджували мене за призом, — розповідає жінка, — бо думали, що то жіноча косметика — не терпілося побачити, що там. І хоч насправді це були миючі засоби — не розчарувався ніхто. У хазяйстві все згодиться.
—А ось закінчилося головним призом, — кажу Любові Павлівні на продовження розмови.
Щодо слова «закінчилося», то жінка відразу зробила поправку:

— Нічого не закінчилося — ми будемо і надалі передплачувати «Волинь–нову» і брати участь у редакційній акції. Тож у майбутньому, може, будуть іще виграші.
Мова зайшла про те, що ціна на газету час від часу зростає, бо все дорожчає — і папір, і поліграфічні послуги, і сама доставка періодики. На це Любов Павлівна, як сама сказала, не зважає. Свою газету (а такою «своєю» давно є для неї «Волинь–нова») все одно передплатить. Зазвичай, у День передплатника, який проходить у Камені–Каширському в кінці року, жінка виписує газету на цілий рік.

— А то влітку за роботою можна забути продовжити передплату на друге півріччя і залишитися без «Волині–нової». А без неї ми з чоловіком уже не можемо обійтися, — каже вона.
До речі, добре відгукнулася Любов Павлівна і про свою листоношу:
— Чула, що подекуди приносять усі три тижневі номери в один день, наприклад, у четвер, коли є інші видання. У нас такого не буває. «Волинь–нову» ми маємо в день її виходу. І завжди чекаємо з нетерпінням — по черзі з чоловіком ходимо до поштової скриньки. Хто взяв — той перший читає.
А що хотілося б побачити на сторінках газети? Стосовно цього Любов Павлівна сказала:

— Нехай «Волинь–нова» залишається такою, як є, — багатою на новини, цікаві життєві історії, поради, а головне — правдивою, і ми будемо вдячні людям, які її творять.
P.S.Закликаємо наших читачів пошукати своє прізвище у списку щасливчиків (у цьому номері, зверніть увагу, лише його початок), які стали власниками подарунків за результатами жеребкування.

Якщо фортуна вам усміхнулась — надішліть на адресу редакції копію свого паспорта та ідентифікаційний номер. Після цього ми відправимо вам подарунок поштою або працівники редакції доставлять його особисто. Якщо маєте змогу — можете самі забрати виграш у редакції. Але попередньо, будь ласка, зателефонуйте за номером 050–07–60–244.

Якщо ж цього разу вам не пощастило під час жеребкування — не варто засмучуватись. Адже вже можна виписувати газету на ІІ півріччя і документи про передплату (а також номер свого телефону — це в разі виграшу пришвидшить його доставку) надсилати на наступний розіграш, який відбудеться восени. Річні передплатники у ньому теж братимуть участь.

Але ні в якому разі не забувайте, що жеребкування подарунків — це лише наша з вами забавка, щоб спільно трохи скрасити будні. І газета до вас йтиме незалежно від того, берете ви участь у лотереї чи ні.