У цьому палаці іноземці бачили б у Любомлі Європу…
А поки що, на жаль, спостерігають за його остаточною руйнацією і вважають нас варварами
Сергій НАУМУК
Скільки вже можна бити на сполох, що на наших очах умирає неймовірна історична пам'ятка! Звісно, це трапиться не завтра, але сам на сам із часом та погодними впливами флігель довго не встоїть.
— Нас би повністю влаштувало, якби реставрували палац Браницьких і перевели туди музей, — каже директор Любомльського краєзнавчого музею Олександр Остапюк. — Тоді він був би одним із найкращих в області. Адже живемо близько від кордону, поруч міжнародна траса, є чимало туристів. Маємо багатющі фонди, які наразі сховані від людей. Можна створити експозиції про національні меншини (на Любомльщині жили поляки, євреї, голландці). Могли б розповісти про видатних людей, які народилися або жили тут: Наталія Ужвій, Ростислав Братунь, Лариса Черкашина, колишній командувач прикордонного округу Аркадій Яворський, генерал Олександр Скіпальський. Іван Виговський був у Любомлі старостою після того, як йому довелося залишити Запорізьку Січ. Хотілося б зробити все доступним для широкого загалу. Однак бракує площі. Понад десятиліття б’ємося над питанням реставрації палацу — і поки що жодних зрушень.
Понад десятиліття б’ємося над питанням реставрації пам’ятки — і поки що жодних зрушень.
Олександр Дмитрович розповів, що свого часу звертався до тодішнього голови Волинської облдержадміністрації Бориса Клімчука й отримав «добро» на проектні роботи. Проте влада змінилася, і все заглухло.
— Споруда у жахливому стані. За нею мало доглядали. Дах протікає, перекриття руйнується. Півбудинку в аварійному стані. Там дуже великий обсяг робіт. Суму необхідних коштів важко оцінити. Тільки після складання проекту можна буде сказати, скільки потягне реставрація. Ми за нього із задоволенням взялися б. Свого часу проектували картинну галерею у замку Любарта, церкву у Піддубцях, робили документацію для реставрації луцької синагоги, інших об’єктів, тобто руку набили. Маємо контакти із зарубіжними колегами, застосовуємо найновіші технології, — розповів Василь Дузь–Крякченко, директор архітектурно–проектного бюро «Прайд», яке мало починати проект кілька років тому.
Останнім часом місцева влада знову повернулася до ідеї відновлення палацу. У проектах рішень 15–ї сесії Любомльської міськради значився розподіл вільних залишків міського бюджету на 2017 рік. Серед інших витрат пропонувалося надати 100 тисяч гривень на проектно–кошторисну документацію для реставрації палацу Браницьких. Проте питання не пройшло «чистилище» депутатського залу.
Від виділення коштів на основі співфінансування не відмовляється і районна рада.
— Найперше хочеться зберегти приміщення у такому вигляді та статусі, як є. Якби стояло питання просто відремонтувати, то це давно зробили б. Але його обов’язково саме реставрувати, на це потрібен дозвіл Києва. Окрім того, на реставраційні роботи необхідно значно більшу суму. Вартість самого проекту становитиме 300 — 400 тисяч гривень, районний бюджет цього не потягне. Гроші треба виділяти за принципом співфінансування: частину місто, частину район, частину область, — каже голова Любомльської районної ради Микола Сушик. — Нині приміщення числиться на балансі відділу освіти, а раніше — відділу культури. Постало питання: хто буде замовником документації і розпорядником коштів? Усі сходимося на тому, що у палаці може бути тільки музей. Тоді нащо освіті вести це питання, якщо йдеться про майбутній музей? Логічно, щоб усім займався відділ культури і палац передати їм. Але тоді прокуратура може поставити питання, чому там перебувають діти? Водночас іншого приміщення для спортшколи немає. Є плани побудови нової, але поки це лише розмови. І закрити її теж не можемо. Чи має право освіта замовляти документацію на споруду непрофільного призначення? Вивчатимемо, чи можна, щоб палац був на балансі відділу освіти, але одночасно робити документацію під музей.
Отаке–от зачароване коло. Наразі депутати районної ради налаштовані таки виділити свою частину коштів на проектні роботи. Микола Сушик сподівається, що до кінця року почнуть виготовлення документації. От тільки чи справляться чиновники з бюрократичними перепонами?
— Я та депутати надіємось на підтримку. Якби визначити, хто буде розпорядником грошей, то ми знайшли б потрібну суму протягом цього року, — пообіцяв Микола Сушик.
Здається, останній шанс для пам’ятки отримати життя — стати хранилищем старовини. Бо якщо коштів не виділять для облаштування там музею, то їх не виділять зовсім. А нині врятувати палац і заразом посилити туристичний потенціал не тільки Любомля, але й Волині, ще можна.
Довідка «Волині–нової»:
Палац Браницьких у Любомлі — це південний флігель споруди (її п'ята частина), що входив до розкішного палацово–паркового ансамблю, збудованого графом великим гетьманом коронним Польщі Францішеком Ксаверієм Браницьким у другій половині ХVІІІ століття. Руйнування зазнав з приходом совєтської влади, знищується й зараз…
З фасаду будівля видається доглянутою, хоча насправді в аварійному стані.
Олександр Остапюк попри все вірить, що резиденція Браницьких стане туристичною перлиною Волині.
