«Комусь впала в очі моя ділянка біля міжнародної траси»

Сергій НАУМУК

У 1997-му чоловік взяв участь в аукціоні на оренду земельної ділянки, що його організовувала Старокошарівська сільська рада. І в підсумку Валерію Сачуку було надано 1 гектар на 50 років для будівництва та обслуговування споруд автосервісу. Треба сказати, що ділянка розташована поруч із Ковелем просто біля траси Варшава — Київ.

Валерій Сачук твердить, що усього витратив близько 1 мільйона гривень.

Сачук почав облаштовувати площу: розчистив чагарники, прибрав смітник, а також замовив виготовлення документації, зокрема інженерно-геологічні вишукування для розробки робочого проекту будівництва об’єктів дорожнього сервісу, робочий проект приєднання до електромереж, проект мотелю, робочий проект на влаштування систем пожежної сигналізації.
— Потім інфляція трохи мене підкосила. Але все одно щороку я щось доробляв. Тільки огорожі однієї скільки. Притому, що обкрадали мене. У 2012 році почав знову робити документацію. Обійшов усі можливі інстанції. Є проект забудови: тут має бути мотель, сауна, станція техобслуговування. Можна будувати, якби не бюрократичні перепони. Маю купу паперів, деякі з них повторно застаріли, — розповідає Валерій Федорович.
Окрім зроблених документів на будівництво, навколо ділянки споруджено огорожу, вирито пожежну водойму, завезено будівельний матеріал на вимостку автостоянки, споруджено приміщення для охорони. Валерій Сачук твердить, що усього витратив близько 1 мільйона гривень.
Але наприкінці минулого року Ковельська місцева прокуратура звернулася в суд в інтересах держави в особі Волинської
облдержадміністрації (остання не має коштів для сплати судового збору). На думку прокурорів, Сачук порушує умови оренди. Мовляв, виникла заборгованість з орендної плати: за 2015 рік — понад 30 тисяч, за 2016 рік — понад 58 тисяч гривень.
— Я не визнавав цих сум, які подає прокуратура, і вчинив цивілізовано: подав у 2015 році до суду. Поки тривав процес, я не сплачував за оренду, бо це було предметом судового розгляду. У задоволенні позову мені відмовили. Рішення набрало законної сили 19 квітня минулого року. А цьогоріч у січні добровільно погасив заборгованість, — каже пан Сачук.
Орендаря також звинуватили у тому, що він не використовує ділянку за призначенням. Мовляв, протягом 20 років не побудовано об’єкти автосервісу. Відтак прокуратура просила розірвати договір оренди і повернути державі землю.
Проте суд зазначив, що ні Старокошарівська сільська рада (нині вже стала частиною Люблинецької ОТГ), ні облдержадміністрація від часу укладання договору оренди до звернення прокуратури до суду не заявляли про наявність підстав для розірвання договору. Також суд визнав, що відповідач використовує ділянку за цільовим призначенням. Тому відмовив прокуратурі у задоволенні позову.
— Договір укладено на 50 років для будівництва та обслуговування споруд автосервісу. Проте ніде не зазначено, коли він має бути введений в експлуатацію. Орендар може навіть 49 років споруджувати його. Це не є порушенням, — пояснює представник відповідача Олександр Мірчук.
— Я не магнат, тому будую у міру можливості. Але якби не заважали, то автостоянка вже запрацювала б. Я завіз матеріал для вимостки, вже й інвестор знайшовся. Але щойно почув про судові позови — його як вітром здуло. Тепер я припинив підприємницьку діяльність і знову працюю далекобійником. Мабуть, комусь ділянка впала в око і стало заздрісно, що простий чоловік має шанс заробити, — висуває версію виникнення судової тяганини Валерій Сачук.
Звісно, скоробагатько міг би спорудити автосервіс за рік чи два. Сачук будує вже 20 літ, бо явно не такий. Тим не менше, по-перше, робота рухається, по-друге, все відбувається згідно з проектом. Тому говорити про нецільове використання не випадає. Сподіваємося, це розуміє не лише суд першої інстанції.