Іван Бунін був як султан. А став рогоносцем!

У житті Буніна було чимало сумних і трагічних історій. Такі і його перші стосунки — з Варварою Пащенко. Дівчина була старша за письменника, і різниця у віці завадила молодим людям одружитися: батько Варвари був категорично проти. Незважаючи на це, стосунки між ними ще деякий час тривали, поки Варвара не втекла від Буніна до багатого поміщика.

« Згодом він зрозумів, що зовнішня холодність продиктована лише хорошим вихованням, а за стриманістю ховається дуже ніжна і добра душа.»

Ще одна любовна невдача спіткала письменника у його першому шлюбі. Його обраницею цього разу стала красуня з екзотичною грецькою вродою — Анна Цакні. Чоловік пристрасно полюбив цю примхливу і прекрасну жінку, але Анна ніколи не відповідала йому настільки ж глибоким почуттям, та й взагалі не цікавилася його життям. Тож шлюб розпався. Бунін переживав цей розрив дуже важко.
Справжнє щастя і заспо­коєння прийшло до письменника тільки тоді, як він мав тридцять шість років. Саме в цей час він познайомився з Вірою Миколаївною Муромцевою. Спокійна, стримана і навіть дещо холодна, спочатку вона трималася досить відсторонено. Та й Іван Олексійович, здавалося б, не виявляв особливого інтересу до дівчини. Тільки згодом він зрозумів, що зовнішня холодність продиктована лише хорошим вихованням, а за стриманістю ховається дуже ніжна і добра душа. Та й Віра Миколаївна скоро всім серцем полюбила Буніна і подарувала йому своє тепло і турботу. Вперше за довгий час письменник відчував себе по-справжньому щасливим. Закохані разом здійснили кілька подорожей: у Єгипет, Палестину, до Відня, в Алжир, у Францію, на Капрі, в Туніс. Щастя Буніна і Муромцевої здавалося нескінченним, але тут настала кривава революція… Прихильник тра­диційної монархії, письменник не прийняв змін, що відбулися в країні. Побоюючись за своє життя, Бунін і Муромцева втекли до Одеси, де прожили близько двох років, а потім емігрували у Францію, яка гостинно прийняла письменника і його вірну кохану, стала їм другою батьківщиною.
Закохані оселилися у місті Грасс, неподалік Ніцци. Тільки тут після майже шістнадцяти років своїх стосунків вони нарешті повінчалися. Здавалося б, їхньому спокою ніщо не стане на заваді, але Віра зіткнулася зі зрадою чоловіка. На морському березі в Грассі він зустрів емігрантку з Росії Галину Кузнєцову, яка була заміжня. Письменника охопило давно забуте почуття всепоглинаючої пристрасті. Галина не змогла встояти перед його чарами і негайно ж пішла від чоловіка й поселилася в домі Буніна. Для Віри Миколаївни це був справжній удар. Спочатку вона не уявляла, як жити далі, але потім зважилася на дуже мужнє рішення і прийняла Галину в своєму будинку. Це стало початком дивного і непростого періоду в житті письменника: під одним дахом разом із ним вживалися вірна добра Віра і юна красуня Галина, які спершу сварилися і скандалили, але згодом навіть подружилися.
Зрештою, ця історія «жи­т­тя втрьох» мала дуже несподіваний поворот: Галина заявила, що йде від Буніна, причому до жінки — Марго Степун. Чоловік сприйняв цю новину трагічно. Посилив його горе той факт, що Галина і її нова обраниця оселилися в його ж будинку і прожили там майже вісім років. Тільки коли вони покинули цей дім, у житті Івана Олексійовича і Віри, яка покірно чекала його весь цей час, знову запанував відносний спокій. Зраджена і любляча дружина пробачила письменнику всі страждання, через які їй довелося пройти. Останні роки життя Бунін провів у злиднях і забутті, але Віра Миколаївна завжди була поруч, до самої смерті, яка настигла його в 1953 році.
Жінка пережила свого коханого на вісім літ. Після смерті Віру, як вона й заповідала, поховали в ногах Івана Буніна на кладовищі в Сент-Женев’єв-де-Буа у передмісті Парижа.