Двері неба
Один воїн–самурай прийшов до вчителя Зен Хакуїна і запитав його: — Чи існує пекло? Чи існує небо? Де розташовані двері, які ведуть до неба? Як я можу туди увійти?
Росаріо Гомес, оповідання з книги
«100 промінчиків світла. Притчі на щодень»,
(видавництво «Свічадо»).
Воїн був простою людиною. Воїни завжди прості й нелукаві в душі, вони не здатні робити розрахунки. Їм знайомі тільки дві речі: життя і смерть.
Він прийшов не для того, щоб вивчати яке–небудь вчення: він просто хотів знати, де ті двері, які допоможуть йому уникнути пекла й увійти на небо.
« Небо і пекло не там, у кінці життя, вони є тут і зараз. У кожен момент двері відчиняються… і в одну мить з неба можна перейти до пекла, і з пекла — на небо.»
Хакуїн відповів йому таким чином, щоб зрозуміти його слова міг тільки воїн.
— Хто ти? — запитав Хакуїн.
— Я — самурай, — відповів йому воїн, — мене шанує навіть імператор.
Хакуїн розсміявся і відповів:
— Ти — самурай?! Ти схожий радше на жебрака.
Гордість самурая було вражено, він забув, для чого прийшов. Вихопивши меча із піхов, воїн уже був готовий убити Хакуїна, коли той сказав:
— Ось двері до пекла. Цей меч, цей гнів, це его відкривають тобі двері до нього.
Таке воїн здатен зрозуміти, і самурай відразу це зрозумів. Він сховав меча, і Хакуїн сказав:
— А так відчиняються двері до неба.
Розум — це і небо, і пекло, розум має здатність перетворитись на будь–що з них.
Але люди продовжують думати, що вони існують в якомусь місці, десь поза їх межами… Небо і пекло не там, у кінці життя, вони є тут і зараз. У кожен момент двері відчиняються… і в одну мить з неба можна перейти до пекла, і з пекла — на небо.
Ми повинні прокинутися від цього тривалого сну, в який так надовго поринули, і усвідомити цю істину.
