Курси НБУ $ 39.47 € 42.18
Такі пляшки оцінили і на столичному телеканалі

Волинь-нова

Такі пляшки оцінили і на столичному телеканалі

Роботами майстрині з Домашева Ківерцівського району захоплюються не лише односельці

Любов Мельник організувала єдиний на Волині центр українського розпису в петриківському стилі, творіння її рук неодноразово демонструвалися на виставках у Луцьку, Києві, були визнані кращими на Всеукраїнському конкурсі робіт людей з особливими фізичними можливостями. А віднедавна в неї з’явилося ще одне захоплення — декупаж (у перекладі з французької — вирізання з паперу). А якщо конкретніше, то ця техніка поєднує в собі не лише вирізання, а й наклеювання візерунків, різноманітних малюнків із серветок на поверхню, що декорується



Євгенія СОМОВА
«Хотілося б і далі творити петриківський розпис, але… нема на чому»
Про нове хобі майстрині я дізналася під час відрядження у Ківерцівський район, тож не пропустила нагоди побачити на власні очі її вироби, а заодно і зустрітися. Адже ця маленька тендітна жінка не перестає дивувати своєю силою духу і мужністю. Попри постійну боротьбу із хворобою (Люба — інвалід першої групи, їй важко пересуватися), вона має щиру душу, величезний оптимізм, прагнення працювати та передавати свої знання і вміння іншим. Підпрацьовує, як каже, у Ківерцівському центрі юнацької і дитячої творчості, вчить дітей петриківському розпису, в’язанню, плетінню різноманітних виробів із газетних трубочок, шиттю та моделюванню одягу. Адже Люба — професійна швачка. Закінчила Самбірське швейне училище і курси дизайну одягу в Київському освітньо–художньому центрі «Оберіг». Там же, до речі, навчалася художньо–декоративному розпису у петриківському стилі.



Для оздоблення пляшок, які будуть, як то кажуть, в ходу, Люба використовує спеціальні акрилові фарби, що не бояться вологи. Тож необережно пролите спиртне їх не зіпсує.



Застали її в майстерні — невеличкій кімнатці, в якій займається з дітьми і працює сама. Якраз завершила роботу над шкатулкою. Тож тут ще тримався стійкий запах фарби й лаку.
— Знайшла стару, оригінальної форми шкатулку і вирішила дати їй нове життя, — розповідала. — Попрацювала трохи над нею, «зістарила» бронзовою фарбою — і вийшла зовсім інша річ, яку можна дати на виставку.
На робочому столі майстрині запримітила ще одну скриньку, розписану петриківкою.
— Це одна з останніх робіт, — пояснила Люба, зазначивши, що їй хотілося б писати і писати, але нема на чому.
Купувати готові вироби, а потім розмальовувати їх у петриківському стилі, дорого. Колись сусід привозив із Луцька відходи виробництва, а вона розписувала такі гарні кухонні дошки, що очей не відведеш. Але підприємство закрилося, тож тепер залишається тільки мріяти, аби хтось доставляв їй матеріал, придатний для сувенірів. Якби мала його вдосталь, могла б виготовляти їх не лише для виставок, а й на продаж. Був би якийсь приробіток до невеличкої пенсії. Руки ж просяться до улюбленої справи. Без неї Люба не може.


Нові горизонти фантазії відкрив декупаж
Її діяльна натура потребує руху, а допитливий розум постійно шукає нове заняття для рук. Якось майстриня почула про декупаж і зацікавилась ним. А після того, як побачила в інтернеті речі, оздоблені цією технікою, взялася освоювати її — зайвим уміння ніколи не буває. Почала із пляшок. Декотрі з них мають оригінальну форму, а якщо їх ще й відповідно декорувати, вийде справжній шедевр. Та й матеріал дармовий. Його односельці віддають охоче за «дякую».
— Це мої перші роботи, — показує пляшки, оздоблені декупажем. — Вони можуть йти як сувеніри, прикрашати інтер’єр або використовуватися за призначенням. Я придумала свою «фішку» — розфарбувала у золотистий колір корки до них.
Для оздоблення пляшок, які будуть, як то кажуть, в ходу, Люба використовує спеціальні акрилові фарби, що не бояться вологи. Тож необережно пролите спиртне їх не зіпсує. Поцікавилася, скільки часу йде на декорування однієї подарункової посудини.
— Часом можу за день–два зробити, а іноді й тиждень мучишся, — каже. — Декупаж — кропітка праця, для якої потрібні терпіння і натхнення. Без цього не варто й приступати. Щоб звичайна пляшка стала витвором мистецтва, перетворилась на шикарний графин для спиртного чи екстравагантну вазу, треба над нею почаклувати, прогрунтувати її. Аби перейти до наступного кроку, все повинне висохнути природним шляхом. Але найскладніше — правильно накласти серветку, якщо декоруєте вирізаними сюжетними картинками. Треба робити це акуратно, щоб вона не порвалася.
За словами Люби, декупаж відкриває широке поле для фантазії. Цю техніку можна використовувати на будь–яких предметах чи поверхні — склі, пластику, металі чи дереві. З її допомогою навіть зі звичайної рамочки для фотографії чи старої ще бабусиної «музейної» праски або тарілки можна зробити справжній шедевр. Люба випробувала цю техніку й на курячих яйцях.
— Ось подивіться, як гарно вийшло, — показує «золоті» писанки, викладені на такій же декорованій тарілочці. — Для оздоблення я використала джгутики із серветок. А можна прикрасити і квітами чи сюжетами з картинками. Зняти із серветок ту частину, на якій нема малюнка, наклеїти перший шар на яйце, тоді нанести спеціальний лак. Коли висохне, ще кілька разів змазати ним — і будете мати ексклюзивну писанку.
За словами майстрині, є багато технік декупажу. Вона ж поки що вчиться, але мріє опанувати всі. Дуже хоче освоїти двобічний декупаж. Що це таке, пояснює на пляшці:
— Якщо зробити на ній уявне віконечко, то з того боку, де зроблено декорування, буде видно об’єм — картинку.
Декупаж зараз у тренді. Навіть у багатих особняках можна побачити речі, прикрашені ним. Вони гарно вписуються в інтер’єр. Тож на ці вироби міг би бути попит. Але в селі такі дизайнерські роботи ніхто не купить, вони недешеві, як на статки тутешніх мешканців. А ось у місті, думається, охочих заплатити 150—200 гривень за оригінальну пляшку, в яку можна налити напої домашнього виробництва, знайшлося б чимало. Та майстриня про збут поки що не думає. Вона декорує пляшки знайомим, односельцям, — на день народження, хрестини… Дарує людям радість і красу. Кілька передала учасницям місцевого народного аматорського фольклорного гурту «Живиця», а вони вже — творцям чудової телепрограми «Фольк–musік» у Києві.



У заквітчаній тарі будь-який напій смакуватиме.



Шкатулка хоч і не малахітова, але ж гарна.



Писанки можуть бути і такими.


 

Telegram Channel