Курси НБУ $ 39.22 € 42.37
Хто і чому громив у Ківерцях редакцію

Волинь-нова

Хто і чому громив у Ківерцях редакцію

Я 43 роки відпрацював на керівних творчих посадах у рідній мені редакції газети «Вільним шляхом» (до того — «Ленінським шляхом»). Різне бувало у журналістському житті, але те, що твориться у виданні сьогодні, шокує і дивує


Петро ЮШКОВЕЦЬ,
колишній редактор ківерцівської газети «Вільним шляхом», старійшина волинської журналістики



Коли колектив ківерцівської редакції оголосив про вступ у перший етап роздержавлення, це, як не дивно, викликало роздратування у керівників райради.
Про все це хочеться розповісти детально. Поспішаючи вранці на маршрутку, я звернув увагу на багатолюдність біля будівлі редакції. Повернув туди. Там побачив перших осіб, депутатів, керівників поліції району. Двоє чоловіків ломом виламували двері редакції, біля яких стояла Людмила Михайленко, яка не мала жодного стосунку до редакції, навіть не пам'ятаю її публікацій у газеті. До того ж вона вже пенсіонер.
— Що це робиться? — згарячу я вигукнув.



Так почалося нищення редакції газети, багатої славними традиціями за більш як сімдесятирічне її існування, у якій робили перші кроки у велике життя відомі журналісти, письменники, поети, науковці. І це, як не прикро, затіяли не якісь чужинці, а керівники, яких ми обирали, яким довіряли. Вони знехтували думкою колективу, зневажили закони, що регламентують діяльність засобів масової інформації.



— Нового керівника начальство вводить на посаду виконувача обов'язків редактора, — шепнув один із присутніх.
— Я ж з вами розмовляв, як обирається редактор, — звертаюсь до тодішнього голови районної ради Григорія Недопада, представника «УКРОПу». — Редактора обирає трудовий колектив, бо уже почався перший етап роздержавлення. А виконувачем обов'язків є заступник редактора.
Той відвернувся, не промовивши ні слова.
— Чому не зупиняєте безчинство? — запитую керівників поліції.
Один із них, який назвався керівником слідчого підрозділу, з усмішкою відповів:
— Ми спостерігаємо за подіями.
Колектив редакції їх викликав (про це мене повідомили), щоб зупинити безчинство, а ті спостерігають.
Виламали і другі двері (які наступного дня зникли). Людмилу Михайленко, так званого редактора, призначеного лише головою райради і його першим заступником, у супроводі великого ескорту провели у кабінет редактора. Зазначу, що Людмила Михайленко — подруга і однопартієць по партії «Батьківщина» Тамари Чигрин, першого заступника голови ради, яка очолює районну організацію «білосердешних». Ось у чому справа. Свій свого тягне на керівне крісло?
— Вам нічого в редакції робити. У газетній справі ви ні гу–гу, — почав я докоряти новоспеченому керівнику.
— Якби вас рекомендували на посаду начальника поліції, ви погодилися б? — запитав тим часом волинський журналіст Володимир Приходько.
— Пішла б охоче, — почули однозначну відповідь.
— Не ставте провокаційних запитань! — вигукнув тодішній голова районної ради Григорій Недопад, заважаючи журналісту працювати.
Згодом законний виконувач обов'язків редактора заступник редактора Марія Хітько просить Людмилу Михайленко відчинити двері кабінету, аби працювати. Та чує несподівану відповідь:
— Ви звільнені з посади заступника редактора.
Так почалося нищення редакції газети, багатої славними традиціями за більш як сімдесятирічне її існування, у якій робили перші кроки у велике життя відомі журналісти, письменники, поети, науковці. І це, як не прикро, затіяли не якісь чужинці, а керівники, яких ми обирали, яким довіряли. Вони знехтували думкою колективу, зневажили закони, що регламентують діяльність засобів масової інформації. Вони навіть підготували лише вигідні їм установчі документи редакції, примушували укладати трудові угоди з редактором. У якому законі це знайдете? Усе робилося для того, аби газета стала їх прислужницею. І це, ще раз наголошую, робиться тоді, коли колектив районки — молодий, енергійний, беручкий, виконуючи вимогу часу, веління держави, включився у роздержавлення. Замість підтримки цього починання почалися протиправні дії місцевої влади за мовчазної позиції обласної. Рейдерське захоплення приміщення редакції хіба не межує зі злочинністю?
Згодом до аналогічних дій було залучено і депутатів районної ради, рішенням якої було ліквідовано посаду заступника редактора, бо керівники передбачали, що Марію Хітько буде поновлено на роботі, а Людмилу Михайленко узаконили уже редактором. Для здійснення цього задуму в панів Недопада і Чигрин була впевненість, бо партії, які вони представляють — «УКРОП» і «Батьківщина» — мають більшість у Ківерцівській райраді. Тому такий досі нечуваний задум вдалося здійснити.
Усе це примусило творчий колектив редакції оголосити безтерміновий страйк, який проводили біля Волинської обласної ради та держадміністрації, керівники яких, на жаль, на це не реагували.
Про те, що сталося з цією редакцією, її колективом знає Президент, знають за межами держави, у європейських відповідних структурах, чекаючи законного вирішення цього питання судами. Уже відбулося багато засідань. Усі вони не на користь згадуваних керівників.
Біда в тому, що протиправними ганебними діями травмовано колектив редакції, завдано великих моральних і матеріальних збитків. Цього могло б не статися, якби посадові особи дружили із законом, не шукали особисту вигоду за межею, де починається, насмілюся сказати, карна відповідальність.
Мене дивує поведінка і юристів Ківерцівської райради, які намагалися і суддів увести в оману, перекручуючи чинне законодавство, що регламентує діяльність місцевих ЗМІ, віднісши їх до комунального підприємства, підпорядкованого лише раді. Який абсурд!
Такими діями керівники ради завдали значних збитків і місцевому бюджету, з якого за рішенням судів мають компенсувати незаслужено ображеним чимало десятків тисяч гривень. А моральні збитки хто відшкодує? Чи не пора і відповідним слідчим органам втрутитися у цю справу? Чому б тим, хто нехтує законом, не вказати на двері, повернувши з їхніх кишень завдані матеріальні збитки?! Аби іншим це було наукою.


 

Telegram Channel