І рветься нитка мрій та сподівань

Євгенія НАЗАРУК

Я прийняла твої умови гри
Й злякалася: я ж грати
не умію!
Коли сміюсь — нема в мені жури,
Коли люблю — палаю,
а не тлію.
А ти: «Пограйсь!» — так просто,
без вагань,
Немов у піжмурки…
Яка нестерпна мука!
І рветься нитка мрій
та сподівань,
А на порозі тупцяє розлука.

Мені б усе забути,
утекти,
Від світу заховатися у слові,
Спалити за собою всі мости:
«Гори вогнем, сліпа
моя любове!»

Мені б зректися всіх своїх невдач
(Холодне сонце студить,
а не гріє!)…
Пограйся сам. Це не моє.
Пробач.
Коли люблю — лукавити не вмію.
с. Лище
Луцького району.