Курси НБУ $ 39.22 € 42.37
Cело із Київської Русі і сьогодні не здається, хоч тоді було величним містом

Волинь-нова

Cело із Київської Русі і сьогодні не здається, хоч тоді було величним містом

— Влітку в Перемилі особливо гарно й весело. А приїжджайте до нас у серпні на 920–річчя! — отак відразу з дружби розпочала наше знайомство із мальовничим населеним пунктом на Горохівщині на березі Стиру голова сільської ради Надія Маселко

Олеся БАНАДА


ДО РАЙЦЕНТРУ ДАЛЕКО ТІЛЬКИ КІЛОМЕТРАМИ
У кабінеті цієї надзвичайно енергійної жінки перше, на що звернула увагу, — національний прапор із написами: «Дякуємо за вашу підтримку! Радіємо, що не забуваєте нас! Хай береже вас Бог» та автографами.
— Це наші хлопці, що служать в АТО, передали, коли возили їм допомогу. Ще один такий прапор є у школі, — пояснює Надія Дмитрівна. — Як можемо підтримуємо їх. Коли почалася війна на Сході, купували бійцям кевларові каски, бронежилети. До них їздив наш священик Сергій Лівончук. Як і всі, ліпимо на фронт вареники, печемо смаколики, збираємо допомогу від людей. Постійно телефонуємо хлопцям.
Про активну волонтерську діяльність перемильців свідчать і офіційні подяки від особового складу 51–ї механізованої бригади та громадської організації «Військові капелани Волині». Мабуть, це закономірно, адже навіть історична назва села означає перемир’я. Ось уже майже тисячоліття люди тут роблять усе можливе, щоб жити в мирі та злагоді.


Сьогодні в Перемилі проживає 1070 людей. Більшість працюють у підсобних господарствах, проте чимало й бюджетників. Адже в селі є школа, садочок, Будинок культури, амбулаторія загальної практики сімейної медицини, пошта, бібліотека.
У Перемилі багато чому дивувалася. Як молодій мамі, мені дуже сподобався місцевий садочок. Коли ми прийшли, дітки спали, тож спокійно можна було все роздивитися. Гарні просторі кімнати в групах із сучасним ремонтом, зал для фізкультури, кімната патріотичного виховання в українському стилі, актова зала нічим не гірші, ніж у садочках обласного центру. Відчувала себе трішки Ольгою Фреймут, коли дозволили зайти на кухню. Ідеальна чистота, нові меблі і техніка підтвердили, що здоров’я малюків тут на першому місці.



« Особливо пишається Іван Стахович знімком 1936 року, де учні початкової школи сфотографовані зі священиком. Це — знаковий епізод з історії рідного краю, адже церква в селі ніколи не закривалася.»



— Ще треба відремонтувати сходи, бо лише фарбували, — розповідає завіду­вачка садка Валентина Зелінська, коли повертаємося з «ревізії».
Далі йдемо в народний дім «Просвіта». Сільський клуб точно заткне за пояс багато райцентрівських закладів. Тут жартують, що голова сільради «в душі — працівник культури» (до слова, міністерську медаль за сприяння культурі Надія Дмитрівна має). Не дивно, що нещодавно цей заклад відзначили на всеукраїнському рівні «за проведення заходів, спрямованих на національно–патріотичне виховання дітей та молоді». Тут є два народні колективи: театральний народний аматорський колектив та народний фольклорний аматорський колектив «Перемильські переспіви». І старші, й молоді жителі села мають можливість гарно провести час і показати свої таланти. У клубі нещодавно зробили ремонт, тож сцена і зал завжди чекають артистів та глядачів.
У Перемилі є амбулаторія загальної практики сімейної медицини, яка обслуговує 7 навколишніх сіл на відстань 27 км. Тут працюють педіатр і терапевт, акушерка, медсестри, фельдшер, санітарки. Завідувачка Діна Шапошнік розповідає, що й свій транспорт мають. У їхньому розпорядженні автомобіль «Нива». Правда, у великому просторому приміщенні взимку дуже прохолодно, тож планують замінити вікна.


КНИЖКОВОМУ ПОДАРУНКУ НА 900–річчя ЗРАДІЛИ ВСІ
Протягом останніх 30 літ сільраду Перемиля очолювали двоє людей: Надія Маселко, яка працює тут 16–й рік, та Іван Круль, котрого обрали головою у 1987–му і він був на цій посаді 15 літ. Нам вдалося поспілкуватися з ними обома і зрозуміти, що людям, які так щиро вболівають за свою малу батьківщину, недарма довіряють селяни. Надія Дмитрівна свого часу їздила з делегацією в Польщу, щоб перейняти там кращий досвід господарювання для Перемиля. Вона знає проблеми кожного жителя і дуже пишається здобутками односельців. Тож пані Надія передусім порадила нам познайомитися з місцевим інтелігентом Іваном Крулем.
Іван Стахович — дуже знакова особистість. Адже до 900–ліття Перемиля став упорядником книги про рідний край «Село над Стиром». Збирав матеріали два роки. У своєму дослідженні об’єднав не тільки славетну історію села (згадав про княжу добу, магдебурзьке право, післявоєнне відродження), а й описав нинішній стан. Погодьтеся: цікаво не лише читати книгу про своє село, а й шукати на світлинах земляків, впізнавати дідусів та бабусь, порівнювати теперішні й колишні вулиці. Особливо пишається Іван Стахович знімком
1936 року, де учні початкової школи сфотографовані зі священиком. Це — знаковий епізод з історії рідного краю, адже церква в селі ніколи не закривалася.
— Ось цих лелек я сам зазнімкував, а тут дівчат вивіз на ставок для світлини, — коментує з усмішкою ілюстрації Іван Круль. — Дуже допоміг із підготовкою книжки Леонід Чучман, адже мав доступ до луцького архіву, а також наш талант Лукія Василевська, що написала передмову й вірш до поважного ювілею села.
Слухаю цього інтелігентного чоловіка й переконуюся, що людина передусім сама себе творить. Іван Стахович розповідає про своє дитинство: згадує, як батька забрали на фронт, як над їхнім хутором так низько пролетів німецький літак–розвідник, що він, малий, дуже злякався і довго заїкався. Та в тих словах нема суму. Іван Круль — по життю оптиміст і вміє берегти світлі моменти. Він із задоволенням наголошує, що на тому–таки хуторі ще й досі ростуть груші, які садив його дід у 1880–х роках, тож ось уже п’ять поколінь смакують солодкими плодами.
Іванові Стаховичу ще з юних літ випадала відповідальна робота. Коли служив в армії у Казахстані (ох там і тріскучі морози — до мінус 44 градусів!), був командиром взводу, що складався з представників 8 національностей. Після зразкової служби став головою колгоспу в Перемилі, потім — головним зоотехніком на свинокомплексі. У 1987–му обрали головою сільради, де працював до пенсії — 2002 року.
— Маю орден Дружби народів, — розповідає Іван Круль, — то трохи за це є надбавка до пенсії. А взагалі стажу — 45 літ.
Іван Стахович — людина дуже спостережлива. Він веде щоденник, де занотовує знакові події, що відбулися в селі, а також особливості погоди та основні господарські моменти, наприклад, коли зацвіла картопля, вилетіли бджоли тощо.
— Виписую «Волинь» від армії й до сьогодні. Вона змінюється, і в ній є все: і про долі людські, й статті на релігійну тему. Колись розказував знайомим, що як мене проводжали в армію, то дівчата приходили в сукенках. Ті не вірили, адже це було 6 грудня. Якось отримую «Волинь–нову» і в рубриці «Доброго дня вам, люди!» читаю, що в цей день найтепліше було якраз у 1961 році — +13 градусів, — пригадує наостанок Іван Стахович, а ми радіємо, що кожне слово нашої газети чесне і завжди знаходить свого вдячного читача.


Історична довідка:
Вперше Перемиль як важливий політичний і стратегічний пункт Волинського князівства, що входило до складу давньоруської держави, згадується в Іпатієвському літописі за 1097 рік.
Якось князь Давид Ігорович із Володимира–Волинського, проявивши безсердечність, осліпив теребовлянського князя Василька. Уся князівська знать в особі Володимира Мономаха та інших, обурені досі нечуваним злочином, захотіли покарати кривдника. Давид, зачувши, що готується помста, вирішив за будь–яку ціну відвести від себе лихо. Він миттю послав свого гінця до князя Василька, котрий сидів у темниці Володимира–Волинського. Просячи в нього миру, Давид пообіцяв йому одне з міст. Ним і став Перемиль. Не бажаючи проливати кров русичів, князь Василько прийняв мир (із книги Івана Круля «Село над Стиром»).
У часи Київської Русі Перемиль був величним містом–фортецею, центром удільного князівства 1241 року. Але після розорення і спалення монголо–татарами минулої величі вже не мав. Хоч 1420 року великий литовський князь Вітовт надав Перемилю магдебурзьке право («Вікіпедія»).




До поважного ювілею Перемиля Іван Круль не лише видав книгу, а й ініціював встановлення нового в’їзного знака.



Патріотів тут виховують змалку.



Народний аматорський фольклорний колектив «Перемильські переспіви» додасть колориту будь-якому святу.



Надія Маселко залюбки розповідає про здобутки односельців. 

Telegram Channel