Курси НБУ $ 39.22 € 42.37

Можновладцям — гектари, а тим, хто все життя працював на землі, — лише місце на кладовищі?

Скільки я пам’ятаю своїх нині покійних тестя і тещу, вони працювали в колгоспі. Спочатку за там–тих совєтів — за трудодні, а потім — за мізерні гроші, яким щиро були раді, бо все ж таки не палички на папері, а якась підмога…

Віктор СОКОЛОВ


Мій тесть, Багнюк Федір Ілліч, учасник війни, помер у далекому 1981–му, а теща, як ми її називали баба Фрося, пережила його на цілих дев’ятнадцять років. Баба Фрося трудилась у колгоспі на Горохівщині, яким керувала Катерина Ващук, і вже пенсіонеркою не один раз допомагала то в городніх бригадах, то на току. Бо голова колгоспу, коли була потрібна поміч, особисто заходила до пенсіонерів, і вони їй ніколи не відмовляли. За це Катерина Тимофіївна віддячувала їм чим могла: чи то кіньми весною і осінню, чи зерном, чи дровами.
Після смерті чоловіка баба Фрося, продавши хату, переїхала жити у Мар’янівку до середньої дочки Вєри. Коли ж у рідному колгоспі села Буркачі почалося розпаювання землі, то ні тестя учасника війни Федора Ілліча Багнюка, ні його дружини Єфросинії Григорівни у списки на паї не було включено. І куди потім не зверталась її молодша дочка Надія, нічого не допомагало, бо вже треба було вирішувати все у судовому порядку, а на це ніхто не мав ні часу, ні коштів.



« І скільки ще треба революцій, щоб хоч щось змінилось у цій країні?»



Зараз, коли ми однією ногою у Європі, вирішується питання продажу землі. Є багато «за» і стільки ж «проти» цього. В той же час, дивлячись по телевізору, і не тільки, на маєтки можновладців, диву даюся, скільки при тих маєтках гектарів і землі, і лісів, і річок зі ставками. І це все — на «законних» правах. Мої ж теща з тестем, відпрацювавши в колгоспі майже півстоліття, заробили на двох аж по три квадратних метри на свої останні домівки на цвинтарі. Ось така їм «дяка» від держави за чесну працю. І скільки ще треба революцій, щоб хоч щось змінилось у цій країні?
м. Луцьк.


 

Telegram Channel