Таранька для «западної»
Біля торгового кіоску високий юнак завзято та натхненно розповідає потенційним покупцям про якість і користь меду. Зауважила, що так мелодійно «виспівують» слова селяни деснянського краю, адже колись захоплювалася діалектами і могла за вимовою визначити, звідки родом співрозмовник
Одарка НЕТОПЕЖ
-Ви десь із тих місць, де протікає зачарована Десна, — не запитую, а стверджую. — І мед також зібраний на її квітучих берегах.
— Мать, і не циганка, а вгадали…
Мать, думаєте, що тільки ви про фільольогію щось знаєте?!
— Це сучасна молодь засмічує мовний космос словами «тіпа» та «карочє», а у вашім краї, юначе, на запитання ніколи не відповідали конкретно, а все «мать пішла» та «мать прийшла» замість «мабуть».
...Микола успадкував любов до бджільництва від предків. Зараз він знає всі тонкощі і секрети родинного ремесла. Але звідки я чую запах в'яленої риби?
— Та ж я з дитинства рибалка, — ніби виправдовується. — З вудкою тікав на Десну, шукав місць, де можна помріяти на самоті. Мама моїх уловів не смажила, зате слідом за мною бігала вся котяча братія. Згодом, коли в село якийсь «бізнесмен» завіз бочку з пивом, я призвичаївся солити і сушити свої трофеї. Роздавав тараньку місцевим дядькам, а вони казали, що мені ціни нема, бо пиво без тараньки — як український борщ без сметани.
На цих словах хлопець простягає великий пакет із риб’ячим провіантом:
— Подаруйте своїм західнякам, — стою здивована, а Микола регоче: — Мать, думаєте, що тільки ви про фі-
льольогію щось знаєте?! Та я теж відчув ваше «прошу» та «перепрошую». А так балакають на «западной».
Що ж, ми — квити. Везу тараньку на Волинь, а там наші журналісти знають, кому вручити гостинець від деснянського Миколи. Миколи, який нещодавно повернувся з АТО.
