Побачив її і... втратив дар мови

Олександр Грибоєдов був більш як на 17 років старшим від Ніни. Він дружив з її батьком — поетом і громадським діячем Олександром Чавчавадзе. І колись учив дочку друга, гарну дівчинку з карими очима грати на фортепіано. Чи міг тоді пан Сандро, як називала його дотепна учениця, повірити в те, що ця дівчинка, яка приходила на заняття з ляльками, стане його дружиною?
У 1828 році Грибоєдов, який недавно повернувся з Персії, де був послом Росії, провів декілька місяців у Тифлісі. І, звичайно, навідався до давнього друга Чавчавадзе. За той час, що вони не бачилися, Ніна із дівчинки з ляльками перетворилася на красуню. Червоніючи і соромлячись, вона вийшла привітатися з другом батька, до якого, здається, мала симпатію з тих давніх пір. Олександр просто втратив дар мови, побачивши її. Він і сам не міг пояснити, що відбулося…
Підготовка до весілля йшла із шаленою швидкістю, адже пристрасть не могла довго чекати. Уже через два місяці закохані повінчалися у тифліському соборі Сіоні. Тільки ось нещастя — Олександр, який незадовго до торжества перехворів лихоманкою і все ще почувався не дуже добре, випадково упустив обручку, коли одягав її на палець нареченої...
На жаль, «медові дні», навіть не місяць, пролетіли швидко, і незабаром пара Грибоєдових рушила в дорогу. Важкою була ця мандрівка для ще зовсім юної дівчини, котра, як пізніше з'ясується, вже чекала дитину. Не бажаючи наражати дружину на небезпеку, яка могла виникнути у ході складних переговорів, Олександр залишив Ніну в своїй резиденції у Тавризі, а сам відправився в Тегеран на представлення шаху. Життя Ніни, яке й без того було непростим, тепер стало ще важчим. Їй заборонялося виходити за ворота резиденції, вона не могла навіть ні з ким перемовитися словом. До того ж тяжко переносила вагітність і ще важче — відсутність чоловіка, якого обожнювала.
«Через 8 днів я розраховую покинути столицю», — писав Олександр в останньому листі. Але через декілька днів у Тегерані спалахнув бунт, і розлючений натовп захопив дім російської місії. Посла і його свиту просто розтерзали. Грибоєдов загинув героїчно, з шаблею у руці, але перси декілька днів тіло поета совали вулицями, а потім скинули у загальну яму.
Страшну звістку приховували від вагітної Ніни, як могли. Дружина Грибоєдова довго відмовлялася їхати у Тифліс — все чекала листа від чоловіка. Нарешті вдалося переконати її, що Олександр серйозно хворий і поки що краще поїхати на батьківщину. Проте в дорозі Ніна випадково підслухала розмову, з якої і дізналася про трагедію. Ця новина викликала і передчасні пологи, дитя прожило тільки годину. Молода мама встигла охрестити його Олександром на честь коханого чоловіка.
З того дня, як Ніна дізналася про смерть чоловіка, вона ні разу не знімала траур. Вмираючи від холери у віці 46 років, жінка скаже з посмішкою комусь невидимому: «Ми скоро побачимося…» З її останнім подихом їхня вічна любов перемістилася в інший вимір і стала символом для всіх закоханих.