Дорогі матусі, а ви знаєте, що спінер – «хімічна зброя»?

…ЯК КИТАЙЦІ НАС ТРУЯТЬ РТУТТЮ І СВИНЦЕМ
Уже звикла дізнаватися про «новинки» у світі іграшок від дітей. Тож і цього разу новомодне слово «спінер» почула від своїх школярів. Виявляється, це така «крутилка» на підшипнику (на фото). Зазвичай у неї три лопаті, хоч може бути і дві, і п’ять… Її можна вертіти в руках, встановлювати на столі, на носі, на лобі, будь-де, головне — пристосуватися і навчитися якнайдовше втримати іграшку в русі.
Вони відрізняються матеріалом, кольором та розміром, швидкістю обертання з музикою і світлом. Важливо вибрати іграшку, щоб якнайдовше крутилася, бо діти вже ледве не змагання влаштовують, хто спритніший.
На ринку і справді багато гаджетів (цікавих технічних новинок) — вибирай, який впав у вічі. Біля кожної точки продажу мами з дітьми зацікавлено вивчають асортимент. Кожна іграшка акуратно запакована у коробочки. Щоправда, з розпізнавальних знаків лише напис «Зроблено у Китаї». Та попит є і на такі, бо ж бум на спінери докотився і до нас. У США він почався ще наприкінці 2016–го, та так, що до кінця навчального року дітям заборонили приносити спінери у школу. Хоч психологи кажуть, що ця іграшка допомагає заспокоїтись, особливо надто збудженій малечі, яка в стані хвилювання то ґудзики теребить, то нігті гризе, то вуха крутить.
Українські ж діти також можуть опинитися без сучасних гаджетів. До речі, в Івано–Франківській області їх продаж уже заборонили, але зовсім з іншої, ніж в американців, причини. Представники державних органів у сфері якості продукції попереджають: іграшки можуть бути шкідливими для здоров’я дітей, бо вони не відповідають вимогам безпеки. Є моделі, які легко відкриваються або ж від удару розпадаються на деталі, які маленька дитина може проковтнути.
Кажуть, перша ознака шкідливої іграшки — запах. Чим він різкіший, тим більше хімічних речовин входить до її складу. Щодо спінера, то є підозра наявності у його пластмасовому корпусі ртуті і свинцю. А це вже серйозний ризик для життя. Звичайно, страшно купувати такі іграшки дітям, але дивуюся, що в ХХІ столітті малечі пропонують фактично хімічну зброю. Хоча може й пощастити придбати абсолютно безпечну забавку, і ти вже віриш, що саме така попадеться твоїй дитині. Та й проблема не у самих вертушках, а в тому, що багато китайського товару, у тому числі для дітей, зроблено з дешевого неякісного матеріалу, а з чого саме — лише виробникам відомо, адже вони намагаються підлаштуватися під бідного споживача, яким наразі є ми. Та найбільш

Прикро, що наші державні органи схаменулися тільки після того, як новомодний товар потрапив на ринок.

і велика частина дітей уже ним грається, інша — смикає маму за руку: «Купи!»
Виявляється, що з Піднебесної в Україну завозять речі, жодним чином не перевіряючи, чи дотримувалися при їхньому виробництві елементарних вимог щодо якості, стандартів і санітарно–гігієнічних норм. І справа не лише в дитячому спінері. А в тому, що ми щодня користуємося значною кількістю предметів і техніки китайського виробництва сумнівної якості. Страшно, що в питаннях першочергової побутової безпеки знову навіть не пасемо задніх, а просто десь далеко відстали, залишилися за порогом технічного прогресу, який у цивілізованому світі, навпаки, намагається вивести покупців на споживання значно безпечніших, екологічних товарів.

…СКІЛЬКИ ЩЕ ПОЛІТИКИ ГРАТИМУТЬ НА ПОЧУТТЯХ ПРОСТИХ УКРАЇНЦІВ?
Брати Михайло і Дмитро Добкіни — один із тих родинних кланів, які прийшли до Верховної Ради у жовтні 2014–го. Це сімейство відоме, напевно, кожному більш-менш свідомому українцю, навіть тому, що не особливо цікавиться політикою. І привернули вони увагу громадськості зовсім не своїми законодавчими ініціативами, навіть не звинуваченнями у рейдерських захопленнях підприємств на Харківщині чи інших кримінальних розбірках, а не цілком адекватною поведінкою, зокрема у парламенті. І це при тому, що, за даними Комітету виборців України, вони у вісімці найбільших прогульників серед народних обранців. Молодший, Дмитро, як виявляється, згідно з письмовою реєстрацією, яка є головною, бо по ній нараховують заробітну плату депутатам, не відвідав жодного засідання.
Можливо, через часті конфузи, пов’язані з непритаманною здоровій людині поведінкою, він соромиться приходити у законотворчий орган держави? Чи то політик вирішив таки підлікуватися після того, як спеціалісти почали говорити про його наркотичну залежність. Чи, може, взагалі не хоче перетинатися з колегами–депутатами заради власного здоров’я? Бо ж старший брат Михайло Добкін каже, що у Верховній Раді така обстановка, що настрій стає піднесеним без необхідності вживати алкоголь або інші стимулятори, а ще там можна зустріти такі приємні обличчя, що від одного вигляду і повітря можна сп’яніти.
Очевидно, Михайло Добкін також вирішив уникати такого спілкування, бо за всю сесію власноруч зареєструвався лише 5 разів, а може, і справді вирішив уникати колег–обранців, бо розумів, що рано чи пізно вони таки здадуть його, проголосувавши за позбавлення недоторканності.
І ось нарешті це трапилося, та ще й дозвіл на арешт і притягнення до кримінальної відповідальності за підозрою в аферах із землею дали. Походивши кілька днів із «тривожним чемоданчиком», нардеп таки отримав вирок суду про арешт на два місяці. Щоправда, має п’ять днів на пошуки 50 мільйонів гривень для застави. І тут політик включив усі свої акторські здібності. Мовляв, що ж мені зараз дім продавати, дружину з дітьми на вулицю виселяти? Та от тільки про котре житло говорив Добкін — невідомо. Бо, згідно з декларацією, їх у нього декілька: квартира і два будинки у Харкові, дві квартири у столиці, записані на дружину, і ще декілька — на третіх осіб. Та зрештою, є у нього і без житла що продати. У фінансовій звітності політика — шість наручних годинників різних елітних марок, зокрема Rolex, статуетки, ікони, ключки для гольфу, цінні книги, меблі, прикраси, шуби, столове срібло, лампада, картини, шість легкових авто, половина з яких — Toyota Land Cruiser, причепи та катери. Навіть винний погріб на 1780 пляшок вина, не кажучи вже про арсенал зброї: рушниці, карабіни. Забув сьогодні політик про 12 мільйонів гривень, 470 тисяч доларів та
300 тисяч євро у банківській скриньці, а в дружини коштів іще більше. Не менші статки й у брата.
Дотепер відповідні служби замовчували, де взялася у Михайла Добкіна уся ця розкіш на фоні
61,5 тисячі гривень заробітної платні народного депутата, 80,5 тисячі гривень відшкодувань за роботу, 167 тисяч гривень компенсації за винаймання готельного номера і
76 тисяч — стипендії почесного громадянина Харкова.
Тож цікаво, озвучуючи такі заяви, на що розраховують політики? Невже сподіваються, що їх пожаліють прості люди, більшість із яких сьогодні ледве зводять кінці з кінцями і з кожним днем усе з більшим острахом дивляться у завтра?

…ЩО ТЕХНОЛОГІЇ МАЙБУТНЬОГО СТАЮТЬ СУЧАСНИМИ
Днями натрапила на інформацію, що житель Австралії імплантував собі під шкіру чип, обрізаний із пластикового проїзного, який упакував у біосумісний пластик. Цю «операцію» чоловіку зробив майстер із пірсингу і тепер, щоб потрапити на поїзд, винахідливому пасажиру потрібно всього лише прикласти ліву руку до сканера. А ще біохакер вживив аналогічним способом чипи з інформацією про себе. Тепер австралієць не боїться втратити гаманець, бо завдяки вмонтованим даним завжди потрапить додому, відкриє двері і купить поїсти.
Не меншим було моє здивування, коли дізналася, що підшкірна імплантація, яка, здавалося, тільки–тільки впроваджується, вже не новинка не те що в сучасному світі, але й в Україні. Виявляється, таким методом можна уберігатися від небажаної вагітності: капсули з тонкого силікону, в яких міститься гормон, вводяться під шкіру передпліччя чоловіка чи жінки — і діятиме він декілька років.
І це не єдиний випадок використання наукових досягнень. Декілька місяців тому на ІТ–конференції в Одесі вперше в Україні вживили комп’ютерний чип. Професор із Німеччини помістив киянину під шкіру кисті лівої руки електронний датчик. І хоч із самого початку він був інформаційно «стерильним», підключившись через смартфон, на нього можна записати будь–яку інформацію, наприклад електронні ключі від сейфа чи «розумного» будинку або ж дані зарплатної картки, що дає змогу розрахуватися у магазині.
Не знаю, наскільки практичні та доцільні сучасні імплантатні технології, але, судячи з усебічного зацікавлення, скоро це явище набуде гігантських масштабів. Подейкують, що вже нині у Бельгії працівникам однієї з компаній вшили під шкіру електронні ключі, за допомогою яких вони можуть відкривати двері офіса, користуватися комп’ютерами і входити в інтернет.
Та поки одні науковці проводять побутові експерименти, швейцарські вчені розробили діагностичний чип, який аналізує зміни показників крові. Його вже протестували на лабораторних мишах, а випробування на людині почнуться протягом найближчих п’яти років. Розраховують, що цей винахід допоможе, наприклад, контролювати рівень глюкози в організмі, а отже, боротися з цукровим діабетом. А найбагатша людина світу Білл Гейтс інвестує 140 мільйонів гривень для створення імплантату, який може запобігти поширенню ВІЛ–інфекції. Після розробки цього чипа люди зможуть уникнути щоденного вживання ліків, приймаючи препарат тільки один або два рази на рік, сподіваються розробники.
Навколо питання доцільності використання таких технологій майбутнього, певно, довго виникатимуть різноманітні дискусії, але те, що колись було маренням, сюжетами фантастично-наукових кінострічок, уже нині набуває цілком реальних ознак. Тільки найголовніше у цьому — щоб цей прогрес був на користь людству, над яким сьогодні нависло чимало загроз. Бо чомусь здається, що люди остаточно перетворюються на роботів — хоча б тому, що позбавляють себе права народжувати дітей. Адже навіть 91–річний професор Стенфордського університету Карл Джерассі, який колись винайшов протизаплідні таблетки, переконаний, що до 2050 року дітей зачинатимуть тільки в пробірках...