Останній бастіон
Про продаж землі сільськогосподарського призначення говорять усі. Кожен має що сказати людям. Від партій (як же без них) до відомих співаків та журналістів (новий тренд)
Сергій НАУМУК,
заступник головного редактора газети «Волинь-нова»
Я у цьому питанні слухаю аграріїв: керівників великих господарств, фермерів, одноосібників. У їхніх інтересах нібито й хочуть скасувати мораторій на продаж земель. Так от: якщо ще кілька років тому жоден із тих, хто працює в сільському господарстві, не сказав мені, що землю варто продавати, то нині схиляються-таки до того, що треба. Але явно не тепер. І, знаєте, мені думка Віктора Шумського, Андрія Турака, Руслана Хомича, Миколи Собуцького та Олександра Махновця важливіша, аніж тих, хто нині активно агітує за зняття мораторію.
Кожен аргумент прихильників продажу все приміряю до волинських господарників. Кажуть: «Дія мораторію стримує розвиток агросектору, бо земля не може бути предметом застави» (це, напевно, одне з найголовніших обґрунтувань запуску ринку землі). Кредити для ведення бізнесу – нормальне явище економіки, але не в наших умовах. Позичати гроші під 30 відсотків річних не кожен наважиться. Та й сільське господарство – не торгівля і швидких прибутків не передбачає.
«Дрібним власникам простіше віддати землю в оренду, аніж шукати кошти на ведення господарства». Як на мене, той, хто захотів працювати в аграрній сфері, уже давно зробив це. Попри всі перепони та недоліки законодавства. І думати, що після зняття мораторію раптом почнеться ріст числа фермерів чи великотоварних господарств – верх дурості. Кожен із вас, читачі, може сам прикинути: хто який хазяїн у вашому селі. Невже у п’янички або нероби раптом прокинеться відчуття господаря, щойно дозволять продавати землю? Швидше, перший проп’є її, а другий пустить на прожиття. Та й самі прихильники продажу визнають: «Людям треба гроші на різні потреби». Добре, продадуть, отримають гроші «на потреби», а далі? А як же ведення господарства?
«Купивши землю, фермери змушені будуть модернізувати виробництво і не захочуть виснажувати власний чорнозем». А тепер Руслан Хомич чи Віктор Шумський нібито виснажують землю? Послухати прихильників негайного ринку землі, то всі орендарі такі безвідповідальні, що хочуть зібрати лише один врожай і дати драла. Але ж Валерій Діброва, Євген Дудка, Анатолій Никонюк та сотні інших уже десятиліттями господарюють на одному місці. І щось не схоже, щоб геть виснажили землю.
«Мораторій заважає розвиткові дрібного фермерства». А самим фермерам чомусь на заваді стоїть недосконале законодавство, в якому від початку закладені нерівні умови для різних суб’єктів господарювання. Звісно, зі столичних кабінетів воно видніше, що заважає.
Ну, і останній резон, який хотілося б заперечити. «Відсутність ринку землі – це обмеження, бо селяни не можуть розпоряджатися своєю власністю». А ви спробуйте продати землю у Франції покупцю без аграрної освіти? Не вдасться, бо придбати її може тільки визначене законодавством коло осіб. В інших країнах також чимало обмежень. І ніхто не кричить про порушення прав.
«Продаж землі призведе до росту ціни оренди». Як ви думаєте: збільшення орендної плати аграрії зможуть компенсувати з власної кишені чи змушені будуть закласти у собівартість продукції?
Ну, і врешті, поклавши руку на серце: ви справді вірите, що продаж землі дасть поштовх українському агросектору? Чи це все-таки буде дерибан?
