Даремна тривога

Sandra OLEK

Через кілька хвилин йшла вгору східцями, тримаючи в руці пачку сигарет. І як-то закурити, коли зовсім не кортить? О, зараз їй допоможуть: на площадку третього поверху з цигаркою в руках вийшов хлопець і випустив кільце диму. Тетяна стала поряд із курцем, дрижачими пальцями відкрила пачку, дістала сигарету і попросила припалити. Юнак клацнув запальничкою, дівчина втягнула носом тютюновий дим і зайшлася сильним кашлем. Тож сердито ткнула цигаркою в стіну, продовжуючи здригатися всім тілом. Хлопець весело спостерігав за цим видовищем, а коли Тетянині конвульсії закінчилися, спитав:

Тетяна завмерла, а кожне слово падало на неї лопатою холодного снігу, остання репліка вкрила її з головою.

– Чим завинила перед тобою ця сигарета, що ти вирішила так познущатися з неї, а передусім із себе?
– Мене зрадив хлопець, – чомусь поскаржилася довірливо.
– А чому ж ти вирішила зраджувати своє здоров'я?
– Треба ж кудись подітися.
– Авжеж. Ходімо в парк.
Вони блукали засніженими алеями, розповідаючи одне одному про себе.
– Я й не знала, що ти живеш у цьому будинку.
– I не могла знати, бо я тільки вчора приїхав, працював у Німеччині.
Ігор виявився непоганим хлопцем. І скоро дівчина зрозуміла, що він їй небайдужий. Так тривало три місяці. А в перших числах квітня вона захворіла й опинилася в стаціонарі, де на неї чекало три тижні лікарняної бездіяльності. Спочатку Ігор відвідував її двічі на день: вранці і ввечері, наприкінці першого тижня перейшов на одноразові – вечірні візити. Тетяну бентежили такі зміни в поведінці коханого. Коли ж невдовзі став забігати всього на десять хвилин, дівчина вже не могла спати ночами, їй все частіше уявлялося, як, ідучи до неї в лікарню, хлопець дорогою зустрів нове кохання, але соромиться признатися в цьому, чекаючи її одужання. Таню виписали на день раніше, ніж розрахувала. Вона викликала таксі і через декілька хвилин піднімалася сходами будинку, не попередивши Ігоря, що повертається додому. Раптом рипнули двері, впізнала його голос і зрозуміла, що хлопець із кількома чоловіками вийшов на площадку для перекуру. Тетяна стояла поверхом нижче. Уже хотіла піднятися і привітатися з коханим, коли почула розмову:
– Ігорю, скільки ж коштує плаття, яке ти купив такій чарівній нареченій?
– Чарівна дівчина вимагає казкових витрат, – засміявся хлопець. – Сукня дуже дорога, але що гроші, коли я так люблю свою милу пустунку.
– Ти, здається, старший від неї на десять років?
– Угу, коли вона була маленька, я любив носити її на руках. З весіллям можна було б ще почекати. Вона ж така молода. Але, каже, любить. Крім того, мені здається, за цим поспішним заміжжям криється ще й вагітність.
Тетяна завмерла, а кожне слово падало на неї лопатою холодного снігу, остання репліка вкрила її з головою:
– Тож чекаю вас, друзі, в рацсі в неділю о дванадцятій.
Двері грюкнули, двоє чоловіків стали неспішно спускатися сходами.
...Увечері пролунав дзвінок у двері. Ігор.
– Я чула розмову про плаття, – почала з порога, – може, запросиш і мене на весілля в неділю о дванадцятій. Недовго й чекати. Сьогодні вже п'ятниця.
– Звичайно! Я й прийшов запросити тебе. Завтра ж бо не побачимось – передвесільна біганина. Зустрінемося в неділю об одинадцятій. Я забронював у машині місця на наші дві персони.
– Ти що, знущаєшся з мене, наречений?
– Я – наречений?! Я?! – здивуванню хлопця не було меж. Побачивши заплакане Тетянине обличчя, Ігор почав дещо розуміти: – Чула дзвін, та не знала, де він? Виходить заміж моя молодша сестра. Вона навчається в сусідньому містечку. Її жених ще студент, не працює, але хороший хлопець. Мусив я, забезпечений мужчина, купити сестрі дороге весільне вбрання чи ні?
Тривога, яка переслідувала дівчину кілька днів, на щастя, виявилася даремною. Але душевне сум'яття все ж вимагало розрядки. Тетяна потяглася до кишені Ігоревої сорочки:
– Дай цигарку, – попросила невпевнено.
Чим завинила перед тобою сигарета? Тебе ж не зрадив хлопець. Навпаки. Він хоче тебе поцілувати і сказати про своє кохання. І, до речі, я кинув курити. Не хочу прокуреними губами тебе цілувати.