Курси НБУ $ 39.22 € 42.37
Сховок несказаних слів

Волинь-нова

Сховок несказаних слів

Цей дощ змив весь цвіт із кущів жасмину. Ледве вловимий аромат ще витає у повітрі, пелюстки вкривають мокру траву — і це теж вплітається в картину завершення дня, пронизаного дощем

Ші МУР



Той день пахне мокрим асфальтом, скошеною травою, яка не встигла висохнути, одурілими від життєдайної вологи квітами…



А ще — в тобі живуть слова, які лишилися не сказаними.



Небо якийсь час височить блакиттю, купчиться хмарами — білими, сірими, з позолотою.
Вечір обвиває твою втому виткими гірляндами дрібнюсіньких рожевих троянд, звішуючи їх із парканів біля навколишніх будинків, дарує троянди більші — обтяженими краплями кущами — жовті, білі, червоні… Зачіплюєшся поглядом за рясно вкриті ягодами гілки старих черешень, височезних — мало не до неба. Усе це створює ілюзію відсутності у місті міста.
Вдихаєш це, вбираєш очима.
І ось — запахи і кольори змішуються в тобі дивними інгредієнтами, стають частинками мозаїки, падають скельцями в калейдоскоп закарбованих у пам’яті образів літа.
А ще — в тобі живуть слова, які лишилися не сказаними. Прості, справжні, хоч і зовсім не доленосні. На означення якихось емоцій, вражень чи відчуттів. Важливі для когось чи, може, й ні.
Сьогодні слова вирішили мовчати, хоч лиш якийсь міліметр відділяв їх від того, щоб вони сказались.
Іноді той міліметр чомусь — то далі, ніж до неба.
Залишила cлова собі.
Не назавжди…
Знову дощ.


 

Telegram Channel