Волинянин дякує Богу, що має двох зятів-священиків
А син Василь Лук’яна Івановича Вознюка з Ратного – диякон
Валентина БОРЗОВЕЦЬ
Цими днями Лук’ян Іванович відсвяткував свій 50-літній ювілей, а за декілька місяців у нього була ще одна пам'ятна дата – 30 років, як повернувся додому з Афганістану, куди потрапив із рідних Пісок-Річицьких. На чужій війні йому довелося воювати довгих шістнадцять місяців. І весь цей час – ризик і страх, боротьба і надія, сподівання і молитва до Бога. Лук’ян Іванович служив у Баграмі, у ремонтному батальйоні – лагодив бойову техніку. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги», має чимало й інших, ювілейних нагород. Він – активний учасник всіх заходів, які проводить районна організація Спілки ветеранів Афганістану, цікавиться життям побратимів.
Одна дочка – регент у храмі Агапіта Печерського, що у Ратному, дві інші – також постійно у церкві
Живе, працює, втішається дітьми, яких має четверо, і всі вони пішли дорогою до Бога: одна дочка – регент у храмі Агапіта Печерського, що у Ратному, дві інші – також постійно у церкві, їхні чоловіки — священики, син Василь – диякон у Володимир-Волинському соборі. Втішають дідуся і двоє внуків, які на сьогодні найбільша радість для Лук’яна Івановича та його дружини Надії Василівни.
Мрія воїна-інтернаціоналіста Лук’яна Вознюка, щоб був мир і спокій в Україні, щоб діти та внуки не знали, що таке війна.