Середині літа присвячується: чим здивувало нашого фотокора село Щитинська Воля (фото)
Попереду серпень, а пора відпусток і досі не розкрила перед нами всіх своїх принад
Олександр ДУРМАНЕНКО
Хоч потрохи природа нагадує — не зоглянешся, як місяць пролетить, а за ним — осінь. Вже з'являються її прикмети: почалися жнива, грибів стає більше з кожним днем: лисичок, бабок, підберезовиків. Часом і з білим пощастить.
Але коли почав його роздивлятись, то зацікавили віконниці. Доглянуті й розмальовані, вони завжди були ознакою доброго господаря.
Та не літнім — червивим, а справжнім. От і ягоди горобини вже нагадують жаринки та шепочуть: «Скоро осінь». У вірші Віталія Назарука «Червоніє горобина, осені іде пора…» є чудові слова, що передають настрій природи: «…дні летять у стиглу осінь, та кохання лине ввись. Бо воно ще літа просить.., любе літо, одізвись». Фото, зроблене у Щитинській Волі Ратнівського району, спочатку було присвячене лише стиглим кетягам горобини. Але коли почав його роздивлятись, то зацікавили віконниці. Доглянуті й розмальовані, вони завжди були ознакою доброго господаря. І згадались слова пісні «Віконниці кленові», адже й у ній про любов ідеться!
Ой, віконниці кленові,
Не сховати вам любові,
Тай сама я добре знаю,
Що кохання не сховаю...».
Фото автора
