Холодильник для неї — розкіш, а пообідати пітоном — буденна справа

Валентин СТАВСЬКИЙ

Упродовж трьох тижнів волонтерка «Go global» пробуде в Дубровиці, аби допомогти місцевій дітворі покращити рівень володіння англійською. Камерунку Сидоні Манка Тіма поселили у тутешньої вчительки. Дівчина вперше за межами рідного континенту. Хоча у програмі «Go global» участь беруть сотні волонтерів з різних країн, в Україну африканка їхала з острахом — зізнається, боялася, що тут расизм.
— Я дуже хвилювалася, коли вирушала. Переживала, як мене тут сприймуть. Коли ж прибула на місце — мені сказали: розслабся і будь собою, роби, що хочеш і як хочеш, почувайся як дома, — розповідає волонтерка.

У Дубровиці африканка вперше в житті побачила диван–трансформер, який розкладається у ліжко.

За словами дівчини, умови для проживання, які їй запропонувала місцева вчителька, за камерунськими мірками — шикарні.
— Електроенергія в Камеруні надзвичайно дорога. Якщо в нашій країні людина має в оселі стільки електроприладів: пральну машину, холодильник, кавоварку тощо, то вона вважається казково багатою, — розповідає Сидоні.
У Дубровиці африканка вперше в житті побачила диван-трансформер, який розкладається у ліжко. Дивує дівчину і той факт, що будинки в місті мають не дуже привабливий вигляд зовні, а всередині — прекрасні.
— Це важко збагнути. І я раджу вам цінувати те, що маєте. Усі кажуть, що ви бідні, але ви — багаті! — ствердно каже волонтерка.
Після двох тижнів перебування у Дубровиці місцевий вчитель історії показав Сидоні справжній бурштиновий клондайк. Він намагався пояснити їй, що на цих «місячних» полях працює вся місцева молодь. Іноземна волонтерка дивувалася побаченому: «Вони це використовують для зведення будинків? Пісок копають?»
Та згодом дівчині роз’яснили, що це історія не про пісок, а про бурштин. Мовляв, на Поліссі кожен чоловік повинен збудувати житло і заробити для сім’ї. Навіть педагоги копають. Окремі взагалі кидають школу і йдуть сюди, бо тут за день можна заробити більше, ніж за місяць учителювання. Тут люди думають, що не забезпечити сім’ю — це більша ганьба, ніж скоїти щось незаконне. Хоча водночас не прийнято демонструвати, як тобі пощастило на нелегальному клондайку. Живи тихо.
— У нас багатія ви одразу впізнаєте. Він тільки зайде в кімнату — і вже навіть з його одягу видно: забезпечена людина. А ще він не усміхається. Його усмішка — дуже дорога, — зауважує Сидоні.
Волонтерку дивує, що на Рівненщині чоловіки запросто бавляться з дітьми. Для неї це взагалі відкриття.
— У Камеруні рідко побачиш чоловіка, який несе дитину на руках або навіть у візку везе. У нас чоловіки просто не люблять цього робити. Це — справа жінки. Оце ми маємо в себе міняти і з вас брати приклад. Бо тут дивовижні чоловіки. Такі прості, охочі поспілкуватися, веселі, щирі. Африканська ж ментальність така: чоловік — вища істота, бог родини. Діти можуть тільки виконувати його вказівки, а не бавитися, — зізнається камерунка.
Під час спілкування з місцевими школярами африканка розповіла їм чимало, та й в англійській попрактикувала. Захопливі історії про те, як камерунці полюють на змій, малі рівняни слухають з відкритими ротами. Хоча із собою Сидоні пітонячого м’яса не привезла. І традиційний одяг дома лишила. Не знала, як українці його сприймуть. Тепер упевнена: бути собою тут дуже просто. Й обіцяє дітям більше екзотики наступного літа, коли вона знову планує приїхати в Україну.