У 92 ще їздить на тракторі
Кілька років тому в селі Островки Маневицького району жило 18 учасників Другої світової війни, а вже сьогодні їх залишилося тільки двоє. Один із них — Микола Кирилович Ходорчук. Звісно, роки беруть своє, але у 92-літнього чоловіка є ще сили сісти за кермо свого власноруч зробленого залізного помічника та виконувати роботу по господарству
Сергій ГУСЕНКО
Микола Кирилович народився у 1925-му, проте під час фашистської окупації записали на рік молодшим, щоб не вивезли в Німеччину. На фронт був призваний 25 березня 1944 року по загальній мобілізації.
— Колона хлопців із Колківського району — по четверо в ряду — розтягнулася до двох кілометрів, — розповідає ветеран. — Воював у складі II Українського фронту в Угорщині та Австрії. Маю медаль за взяття Відня.
« Микола Ходорчук служив у піхоті кулеметником. З усмішкою пригадує, що нічого так не докучало, як вести бій у виноградниках, бо кулемет «Максим», який важив 70 кілограмів, ледь проходив між рядами.»
Микола Ходорчук служив у піхоті кулеметником. З усмішкою пригадує, що нічого так не докучало, як вести бій у виноградниках, бо кулемет «Максим», який важив 70 кілограмів, ледь проходив між рядами. Якщо везти його помалу, то ще нічого, коли ж доводилося бігти — зачіплювався за лозу то одним колесом, то другим. А в Угорщині чого-чого, а виноградників було дуже багато.
— Війну закінчив у Чехословаччині, в місті Зноймо, — продовжує Микола Кирилович. — Коли був підписаний акт про капітуляцію, то командир роти підійшов до мене, тихенько шепнув: «Ходорчук, я тобі щось скажу. Війна закінчилась». Говорив нишком, щоб ніхто не чув, хоча ми вже не воювали, а йшли назустріч американцям.
До наказу про демобілізацію тих, хто відслужив 7 років, залишався в армії. Потім повернувся додому до батьків, у яких було восьмеро дітей. Згодом і в самого Миколи Кириловича теж народилося восьмеро. На тракториста вивчився у Старому Чорторийську, де була машинно-тракторна станція, там і організовували курси.
— Весь час працював у механізації в колгоспі, куди входили Островки, — розповідає мій співрозмовник. — А вони належали то до Колок, то потім на декілька років приєднали їх до Старосілля, згодом — до Рудників. Збудував дім.
На заслужений відпочинок вийшов у 1985-му найпершим. Перед цим трактористи пенсію не отримували. А у 1985 році була запроваджена штатна пенсія — 120 карбованців.
Сьогодні Микола Кирилович виконує посильну для своїх літ роботу. Головне — ще сідає на трактор, який самотужки із зятем зробив 25 років тому.
