«Не бійтеся заступитися за інших, бо завтра захист потрібен буде вам»
Вітаю, дорога редакціє газети «Волинь–нова»! Людина зобов’язана встигати у цьому житті дякувати і просити пробачення
Тому найщиріші слова вдячності прийміть за подаровану радість, неочікуваний сюрприз, дієву любов — марку із зображенням графічної роботи «Життя як пори року». Дякую серцем редакції і особисто Олександру Згоранцю, Укрпошті й Роману Романюку, який придбав марку на благодійному аукціоні. Відчути і побачити таку підтримку ще за життя дуже важливо, особливо для людини творчої. Але ще вагоміше відчути причетність до важливої події — будівництва храму у місті Волноваха, що на Донеччині. І буде звучати Боже слово українською мовою, мовою могутнього, нескореного народу. Як би не кричали противники і скептики, що б не говорили — так буде. Бо не вони творять історію, а істинні українці, кожен на своєму місці, щоденно, щогодинно.
І чи буде почутий той, хто проігнорує крик про допомогу?!
І ті, хто має істину в серці, не образять маму героя, який загинув на війні, не будуть лихословити, не висадять дівчину (дитину з багатодітної сім’ї) на трасі серед поля лише тому, що вона хотіла скористатися законним пільговим проїздом, не будуть байдужими спостерігачами.
Можна виправдати все, тільки не втрату совісті й честі. Не бійтеся заступитися за інших, бо завтра захист потрібен буде вам. Не страшно висадити нахабного водія з маршрутки, бо його робота залежить від пасажирів. Будьте згуртовані в радості, у скорботі, в негараздах. Бо в цьому сила народу. І чи буде почутий той, хто проігнорує крик про допомогу?!
Пробачте, що мій лист запізнілий. Події рухаються з шаленою швидкістю і те, що було вчора, — сьогодні не на часі. Але любов на часі завжди. І навіть тоді, коли я не пишу (в силу обставин), все одно люблю. Найщиріші побажання жити і бути щасливими на своїй землі колективу газети (хто у відпустці — перекажіть).
З любов’ю
художниця Валя МИХАЛЬСЬКА,
лауреатка премії газети «Волинь–нова» «За служіння суспільству» імені Степана Сачука
