«Повір, кохана, я давно вже твій...»

Євгенія НАЗАРУК

Я вкрала літо із твоїх долонь,
Воно так пахло зливою й грибами,
Духмяним сіном, медом, споришами...
І я над ним тремтіла: не схолонь,
Гаряче літечко з твоїх долонь!
А ти сміявся кінчиками вій,
Стелив до серця не слова — дукати:
«Повір, кохана, я давно вже твій,
А літо... сам хотів подарувати...»
Пускало сонце бісики з-під вій.
У цю хвилину ти був справді мій.
с. Лище
Луцького району.