За такі слова дати пану урядовцю мінімальну зарплату і поселити в квартирі з центральним опаленням!

  Алла БАБІНА,
завідувачка відділення алергології обласної клінічної лікарні, головний позаштатний алерголог управління охорони здоров’я ОДА (м. Луцьк):
— Чути такі абсурдні звинувачення і смішно, і гірко. Міністр яскраво продемонстрував, що українські можновладці — на абсолютно інших орбітах, аніж народ. Їхні прибутки в кілька сотень разів перевищують зарплати простих смертних, тому вони можуть і не знати, що більшість людей сьогодні змушені економити на їжі. Наприклад, пацієнти тепер не гребують лікарняними харчами, навпаки, дякують за них, бо іноді, як розповідають, на булочку чи пляшку води грошей не вистачає. А хтось із багатіїв, можливо, й об’їдається делікатесами. У нас же все рахують «у середньому», як у відомому анекдоті.
Із власного досвіду знаю, що для сім’ї з трьох осіб щомісяця йде на продукти мінімум дві тисячі гривень. І це при тому, що купую молочну і м’ясну продукцію на ринку, фрукти та овочі маємо з дачі. Без цього витрати були б значно більші. На моє переконання, Андрій Рева мав би щонайменше публічно попросити вибачення за невдале формулювання думки. А якщо він справді так примітивно оцінює ситуацію, то мусив би подати у відставку.

« Я не вимагаю відставки міністра, хоча сказане ним ображає. Не знає він, як живуть прості українці. Порадила б йому спуститися з небес на землю, поцікавитися, чому їдять багато хліба і сала.»

   Володимир ЧЕРЧИК,
секретар Маневицької селищної ради (смт Маневичі):
— Людина при та­кій посаді має контролювати свої слова і вчинки, якими сьогодні обурена вся Україна. Що тут приховувати, наша країна серед європейських держав є найбіднішою, їхні доходи не можна прирівнювати з нашими. Пан Рева стовідсотково не правий навіть у тому плані, що ціни на продукти харчування в Україні бувають значно вищими, ніж за кордоном. І це факт, адже чимало українців їздять на заробітки до Польщі, де закуповують товари і перепродують їх тут дорожче. Ми витрачаємо половину заробітку на продукти не тому, що багато їмо, а тому що у нас маленькі зарплати і високі ціни. Міністр соціальної політики дивиться на наші проблеми з високого владного кабінету і не розуміє їх. Однак вважаю, що за одну фразу людину звільняти не можна, хоч він і був вкрай некоректним.

 

   Галина САЛІВОНЧИК,
директор ЗОШ I–II ступенів (с. Щитинська Воля Ратнівського району):
— Порівнювати укра­їнців із німцями можна лише в працьовитості, а не в зарплатах і цінах і не в тому, скільки хто їсть. Рівень життя наших країн — як небо і земля, тут швидше — психологічна проблема. Але душею українці багатші — на добро, на щирість. Любимо поїсти, якщо є за що, але при цьому любимо й пригостити. Німець так, як ми, не почастує свого гостя. Бо щедра українська душа — у всьому щедра. Віддасть і останнє, не поскупиться. Може, цим відрізняється наша культура?

 

   Федір РУЗАК,
багатодітний батько, голова спілки «Чорнобиль» Луцького району (м. Луцьк):
— Дати б Реві зарплату чи пенсію, як у більшості українців, не говорив би такого. Доходи у нас менші, як у тих же німців. Ми змушені їсти шкідливі продукти — картоплю, макарони, багато хліба, щоб наїстися. Хоча й він тепер недешевий. Для моєї сім’ї його на день потрібно як мінімум 3–4 буханці, а то майже 30 гривень, ще стільки ж віддаємо за три літри молока. Хочеться й супчику чи борщу. Гарне м’ясо без кісток дороге для нас із невеликими пенсіями по інвалідності, тож купуємо дешеве. Нерідко щоковину. І в першу страву йде, і з хлібом можна з’їсти. А котлети чи голубці з м’ясом бувають у нас хіба що на свято. Щоб нагодувати смачно і дешево сім’ю, дружині доводиться добре мудрувати. Ліпить вареники з різними начинками. Картоплю і фрукти маємо свої. А решту коштів витрачаємо на одяг, навчання дітей, комуналку. Маємо субсидію. Але влітку вона менша. Тож грошей іде більше.
Чи хочу я відставки міністра? А що це змінить? Зрештою, він озвучив те, що думають про нас чиновники, які мають високі зарплати і харчуються за наукою, їдять взимку свіжі овочі й фрукти, а не консервовані, рибу, яка нам недоступна.

 

   Алла ОПЕЙДА,
заслужена артистка України (м. Луцьк):
— Як можна порівнювати витрати українців і німців, якщо зарплата не співвідносна з цінами? У нас люди й так на всьому економлять, і на продуктах зокрема. Щоб заощадити більше, то вже треба хіба зуби на полицю викласти. А від того ж, що їмо, залежить наше здоров’я. Тому такі висновки пан Рева робить безпідставно. Люди пенсійного віку взагалі у нас на межі виживання, їхніх пенсій не вистачає на ліки. Вважаю, такими висловлюваннями Андрій Рева лише ображає всіх українців.

 

   Ірина КОНСТАНКЕВИЧ,
народний депутат України (м. Луцьк):
— Це ще одне підтвердження того, що наші міністри — в «космосі», відірвані від реального життя. І найстрашніше, що вони цього не усвідомлюють. Відтак навіть не відчувають дискомфорту, що уряд і народ існують у паралельних світах. Тому більшість реформ — імітація. Їхній результат буде прогнозовано негативним для громадян. Бо в цих реформах інтереси людей не передбачаються. На жаль… Діяльність задля діяльності, реформа задля реформи, зміни задля змін. А про покращення життя народу не йдеться.
Тому влада повинна визнати свою неспроможність, особливо ті одіозні представники, котрі збагатилися державними мільйонами. Я не можу втямити суті медичної реформи, коли гроші начебто за ліки просто виводяться з країни. Чи пенсійної реформи, коли для чорнобильців, інвалідів, інших пільгових категорій пільг уже не буде. Напевно, треба всіх урядовців перед вступом на посаду зобов’язати складати присягу «Не нашкодь!» І визначати кримінальну відповідальність за її порушення.

« Якби такі, як Рева, купували харчі тільки за чесно зароблені гроші, то, напевно, були б голодними.»

   Анатолій ГРИЦЕНКО,
депутат Верховної Ради України VІ і VІІ скликань (м. Київ):
— Перша реакція: міністрам інколи краще жувати, ніж говорити подібні дурниці. А щодо відставки, то першим це має зробити Президент Порошенко, бо риба гниє з голови.

 

 

 

 

   Галина КАЖАН,
заслужена артистка України (м. Луцьк):
— Не варто панові судити про всіх нас по собі. Якщо навіть ціни наші — європейські, то чи наші статки (пенсії, зарплати) є еквівалентними тим, що в Німеччині чи навіть у сусідній Польщі? Тому при зарплаті у понад 102 тисячі гривень можна з’їсти, даруйте, навіть зжерти дві мої мінімальні пенсії. Хай порахує, який відсоток виходить. Ото ж бо й воно!

 

 

 

   Галина ШАФЕТА,
пенсіонерка (м. Луцьк):
— В деякій мірі я погоджуюся з міністром соц­політики Андрієм Ревою. Все залежить від того, які в кого апетити. Хто багато їсть, той і багато витрачає. Зрозуміло, якщо я не маю такої фінансової можливості, то і не віддам половину своїх доходів лише на продукти, оскільки потрібно ще заплатити за квартиру, телефон, електроенергію і т. д. Але особливу увагу слід звернути на культуру нашого харчування. У Європі не влаштовують такого застілля, як у нас, здебільшого на весіллях. Моя внучка часто спілкується з німцями і розповідає, що вони насправді вживають лише ті продукти, які вважають корисними, а ми ж, українці — аби наповнити шлунок чим-небудь. Я є прихильником здорового харчування і моральної культури, тому вірю, що люди навчаться правильно жити, дивлячись, як це роблять у європейських країнах.

 

   Ольга ДУБІНСЬКА,
президент благодійної місії «Сонце любові» (м. Горохів):
— Не знаю, хто зараз добре їсть. Хіба що багаті. Вони собі можуть дозволити і яловичину, і телятину, інше дієтичне м’ясо, різноманітні заморські овочі. А більшість із нас, пересічних українців, економить на їжі, бо ж на життя не вистачає. Добре тому, кого село виручає продуктами, бо ж на базарі не накупишся. Решта ж харчуються абияк. М’ясо купують хіба що на суп, а ковбасу, найчастіше варену, — на салат, хочеться чогось калорійного. Одинока сусідка розповідала, що варить борщ без м’яса, бо пенсії ж не вистачає. У мене хвороба, яка належить до так званих орфанних, рідкісних. Постійно потрібні білки, якісне м’ясо, інакше м’язи атрофуються. Але воно дороге, тож купую дешевше і менше. Мушу економити, бо ж потрібно ще й ліки купити. Нам, інвалідам з дитинства, держава їх безкоштовно не дає.
Я не вимагаю відставки міністра, хоча сказане ним ображає. Не знає він, як живуть прості українці. Порадила б йому спуститися з небес на землю, поцікавитися, чому їдять багато хліба і сала.

 

   Олег ГАЛАСУН,
заступник голови Асоціації фермерів і приватних землевласників Волині (с. Чаруків
Луцького району):
— На такій посаді людина повинна відповідати за свої слова. Наш народ не витрачає грошей на їжу більше, аніж у Європі. Якщо поглянути на норми споживання, то в раціоні українців немає належної кількості ні овочів, ні м’яса, ні риби. І причина зрозуміла — невеликі прибутки. От Китай нині зменшив експорт овочів. Чому? Бо зросли статки громадян, і вони можуть самі більше споживати. Тому і м’яса більше завозять у Китай, аніж вивозять. Якщо зростає добробут, то люди не їдять більше, вони їдять краще. Якби такі, як Рева, купували харчі тільки за чесно зароблені гроші, то, напевно, були б голодними.

 

   Галина ЙОВИК,
директор ЗОШ І — ІІ ступенів с. Гішин Ковельського району, депутат Волинської обласної ради:
— А скільки міністр Рева витрачає грошей на продукти харчування і яка в нього зарплата? І взагалі чи орієнтується він, який місячний прибуток середньостатистичної сім’ї в Україні? Скільки коштів потрібно на комунальні послуги, транспорт, придбання одягу тощо? І що після цього залишається на продукти харчування? Даруйте, але делікатесів наші люди не купують і в ресторанах із сім’єю не часто обідають. Тому такі заяви урядовця я розцінюю як образу своїх співвітчизників і вважаю, що він не має права після цього займати високу посаду.

 

   Богдан НІЧАЙ,
шахтар-пенсіонер із 33-річним стажем, член ради Спілки шахтарів-інвалідів України (селище Благодатне):
— Ці слова я сприйняв навіть дещо з гумором. Тому до міністра не застосовував би аж надто радикальних методів. Сказав він, швидше всього, необдумано. Ну, їмо ми багато, бо багато працюємо. А отже — й гарно виглядаємо. Ви подивіться на наших українських жінок, котрі пашать здоров’ям, і порівняйте їх, без жодних образ, з німкенями! А взагалі скільки харчуватися і як — це особиста справа кожної родини. Тому не­етично в це втручатися, навіть міністру. Так само, як і рахувати гроші в чужій кишені. Це роблять або ледарі, або, вибачте, дурні.

 

   Оксана КОВАЛЕНКО,
головний редактор ТВО телебачення ПАТ «НСТУ» «Волинська регіональна дирекція» (м. Луцьк):
— Перша реакція на слова Реви — неймовірне здивування. Тобто я знала, що «вони» дуже далекі від звичайних українців, але ж не настільки! За таке чиновників, яких ставлять на посади, щоби будували стратегії на поліпшення життя тих, хто платить їм зарплату, навіть у відставку відправити — то мале покарання. Дати мінімальну зарплату, посадити у квартиру з центральним опаленням (можна ще 5 сотих городу, нехай уже…) — і час від часу записувати інтерв’ю на тему «Секрети переїдання: міфи і правда».

 

   Галина САВЧУК,
доярка (с. Ратнів Луцького району):
— Українці справді не вміють економити. От я, наприклад, досить багато витрачаю на продукти, хоча живу в селі. Втім, ціни порівняно із зарплатами
у нас кусаються — не так, як у німців. Та й слова міністра про те, що люди багато їдять, мене ображають, але я не впевнена, чи варто йому у цьому випадку звільнятися.

 

 

 

   Анатолій ОКТИСЮК,
політичний експерт Міжнародного центру перспективних досліджень (м. Київ):
— По-перше, міністр продемонстрував поверхневі знання та відверто зманіпулював цифрами й інформацією про доходи німців та витрати українців. По-друге, пану Реві та його аналітичній службі варто ретельніше готуватися до ефірів, адже такого штибу публічні заяви дискредитують уряд Володимира Гройсмана. Щодо відставки, то в нашій країні посадові особи й чиновники, які навіть здійснили корупційні злочини, не йдуть зі своїх посад. У цьому контексті я б говорив про некомпетентність та поверхневість знань міністра соціальної політики.

 

   Богдан БУТКЕВИЧ,
журналіст, блогер, ведучий ЕСПРЕСО TV (м. Київ):
— Звичайно, це дуже дискусійна тема. Хоч наші ЗМІ й люблять робити з мухи слона та видирати речення з контексту, все ж міністр сказав дурість. Думаю, він мав на увазі трохи інше. А щодо відставки, то якби в нас була така практика, зараз не було б половини уряду. Все ж ці слова — не привід йти у відставку. Є значно серйозніші проблеми та псевдореформи, за які ніхто не несе відповідальності.

 

 

   Антон ГЕРАЩЕНКО,
народний депутат України, член колегії МВС (м. Київ)
– На жаль, я не можу коментувати те, що міністр не казав, а те, що хтось інтерпретує. Можу додати, що таку інтерпретацію Реви поширювати почала російська пропаганда... Прохання дивитись у корінь.

 

 

 

Бліц провели Лариса ЗАНЮК, Людмила ВЛАСЮК, Сергій НАУМУК, Галина СВІТЛІКОВСЬКА, Євгенія ОМОВА, Мирослава КОЗЮПА, Олег КРИШТОФ, Олександр ДУРМАНЕНКО, Алла ЛІСОВА.

До теми
Ех, Рева…
Чи то звір сидить в дружині,
Чи то в ній розсівся чорт,
бо від неї, бляха, нині,
я отримав аперкот!..

І не п’яний був, не гризся,
не тинявся до кобіт…
Та вцідила так Орися,
що аж випурхнув з чобіт!..

Почалося все під вечір…
Жінка:
– Вже й на хліб нема!
А із кухні — голос тещі:
– Винна в тому ти сама!

Вийшла за бурмило й хама,
тож не нарікай тепер!..
Я їй:
– А ви чули, мамо,
що казав віце-прем’єр?

– Де ж я чула, злидню впертий?!
На городі я була!..
– Він просив вас менше жерти,
щоб хватало вам бабла!..

Теща — в сльози… Жінка мила
аж заклякла попервах…
Потім скалкою — у рило,
що й засяяло в очах!..

– Геть з очей, паяц дешевий!
Геть із хати!.. Мамо, цить!..
Хай його годує Рева!
Хай той Рева з ним і спить!..

Блін… Працюю, як годиться…
За три двісті спину гну…
А за що мені — по пиці,
я, їй Богу, не збагну?!
Джерело: violonchelist, https://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/31231.phtml .