Сказ — хвороба небезпечна
Це вірусне захворювання домашніх та диких тварин нерідко впливає і на людину. При сказі уражається центральна нервова система. Хвороба протікає дуже гостро. У більшості випадків призводить до летального кінця
Зараження. Найпоширеніший шлях інфікування — контактний. Якщо слина хворої тварини потрапляє на уражену ділянку шкіри або слизову оболонку людини, то можна казати, що інфікування відбулося. Інкубаційний період зазвичай триває від 15 до 50 днів, але буває і 7—12 місяців.
Сезонність. Часто зараження у котів та собак спостерігається в певні періоди, критичними є осінь, зима та весна.
Якщо слина хворої тварини потрапляє на уражену ділянку шкіри або слизову оболонку людини, то можна казати, що інфікування відбулося.
Джерело. Прямим джерелом інфекції є вже заражені тварини. У їхній слині вірус наявний за
2 — 3 тижні до появи клінічної картини. Саме тому контакт із ними дуже небезпечний. Носіями вірусу сказу у зовнішньому середовищі є дрібні хижаки: тхорі, щурі, кажани, ласки.
Симптоми. У домашніх тварин зазвичай спостерігають дві стадії захворювання: тиха, коли, скажімо, кіт практично паралізований, та буйна, коли тварина проявляє агресію. Захворювання може протікати і в атипових формах. Наприклад, собака гризтиме місце укусу, буде збуджений, може споживати незвичні продукти або зовсім відмовитися від їжі, посилено виділятиме слину. Такий стан триває 2 — 5 дні. Дикі звірі, заражені сказом, також можуть поводитися атипово. Скажімо, вовки втрачають пильність, а лисиці — почуття страху. Вони можуть виходити на відкриту місцевість або в населені пункти і нападати на людей та домашніх тварин. Цього треба остерігатися й одразу повідомляти ветеринарні служби.n
