Чому я не заздрю громаді Смідина
Нещодавно у групі «Старовижівщина» у «Фейсбуці» розгорілося обговорення: чи причетний народний депутат Ігор Гузь до виділення Смідину грошей з бюджету та чому інший народний депутат – Степан Івахів, обраний від цього округу, так мало дбає про район. Предметом обміну думками стали дві постанови Кабміну від 12 липня та 19 липня про розподіл субвенцій із державного бюджету місцевим бюджетам на соціально-економічний розвиток територій. Помічники Ігоря Гузя аргументовано переконали, що саме цей нардеп вплинув на те, щоб забезпечити коштами Смідинську громаду, звідки Ігор родом
Cергій НАУМУК,
заступник головного редактора газети «Волинь-нова»
Сумніватися не доводиться. Бо згідно зі згаданими постановами географія Старовижівського району складається зі Смідина та сіл, які мають увійти в майбутню Смідинську громаду. Тут тобі й облаштування ставка у Смідині за 700 тисяч гривень, і капремонт Будинку культури в тому ж селі за 199 тисяч, і ще багато різних корисних робіт у Смідині, Журавлиному, Лісняках, Паридубах, Рудні, Кукуріках та Сьомаках. З чужої парафії у перелік потрапили лише Глухи та Стара Гута.
«Можна лише позаздрити мешканцям майбутньої Смідинської ОТГ, що мають такого народного депутата», – пишуть у коментарях до новини. Але я не заздрю, бо маю перед очима одну громаду з Любешівського району.
Адама Мартинюка у Ветлах жителі називають не інакше, як «наш Адам». Ставлення людей до нього я визначив би, як суцільне замилування. Може, і є такі ветлівці, що не захоплюються земляком, але мені не стрічалися. Ще б пак. Свого часу, коли Адам Мартинюк став першим заступником Голови Верховної Ради, на Ветли пролився золотий дощ. Адам і дорогу «побудував», і на медпункт дав, і на школу, і на п’яте, і на десяте.
Моє несміливе (не хотілося руйнувати віру в безкінечність такого щастя) зауваження, що це ж коштом бюджету, а значить – інших сіл, яким не пощастило з пробивними земляками, та й будувати комунізм (політичні погляди Адама Івановича тут ні до чого) в окремо взятому населеному пункті ніби «не по фен-шую», наштовхнулося на цілковите нерозуміння. Мовляв, чоловік стільки робить для свого села. Ветлівцям якось не вкладалось у голови, що у сотнях сіл Шацького, Іваничівського, Локачинського та інших далеких від них районів дороги потребують ремонту не менше. І школи там не кращі. І медпункти не новіші. Але гроші виділяли не туди, де найпотрібніше (хоча й у Ветлах кошти були необхідні, і дорога, і ремонти), а туди, де народився перший заступник Голови Верховної Ради.
Отака от специфіка розподілу грошей по-українськи: де народився народний депутат (чи звідки його корені, як у випадку з Гузем), туди й гроші пливуть.
Шукаю у згаданих постановах Любешівський район. Гроші виділили на Гірки, Бихів, Залаззя, Бірки, Цир, ну і Любешів, звісно. Перечитую документ удруге (а раптом пропустив?): ні, Ветлів таки немає (невже цьому поліському селу більше нічого не треба ремонтувати чи будувати?). У другому розпорядженні Любешівський район узагалі не згаданий: сорі, зоря Адама Мартинюка закотилася і грошиків катма.
А що чекає Смідин, коли Гузь не засідатиме під куполом Верховної Ради? Про це найкраще запитати жителів села Ветли. Вони добре знають, що буває, коли земляк втрачає високу посаду.
