Спішіть народжувати, поки пологове не закрили
Коли дізналася, що на світ з’явився мій маленький племінник, одразу закортіло якнайшвидше його побачити. Тож, приїхавши до Старої Вижівки, не стала чекати виписки й зібралася у тутешню лікарню в пологове відділення відвідати щасливу маму з малюком
Олеся БАНАДА,
заступник відповідального секретаря газети «Волинь–нова»
Піймала себе на думці, що за життя була тільки раз у такому медичному закладі – коли сама стала матір’ю. Тому порівняти відділення Старовижівської ЦРЛ могла лише із Луцьким клінічним пологовим будинком.
Доки чекала, щоб мені відчинили двері, роздивилася стенди із написами, що лікарня всіляко підтримує відвідування породіль рідними. За мить у цьому переконалася – медсестра люб’язно провела мене до палати. Нарешті бачу нашу крихітку, що солодко спить у сучасному ліжечку для немовлят. Поряд ліжко мами – добротне, з гарною постіллю. У просторій палаті стоїть на вигляд новий пеленальний столик, електронна вага і велике зручне крісло для тата.
— Нічого собі, – не стримую приємного здивування, – яке тут усе сучасне!
— Добре, що ми ще встигли, бо, кажуть, через медичну реформу можуть закрити наше пологове відділення, – зауважує молода мама.
От тобі й маєш: як людям зроблять щось добре – так давай одразу й палиці в колеса тикати. Виявляється, у 2015 році пологове відділення Старовижівської лікарні отримало гуманітарну допомогу із Франції. Окрім нових меблів, це й високоякісне медичне обладнання для організації пологів та проведення реанімаційних заходів у складних випадках. Тут працюють лікарі-акушери з великим досвідом, що професійно і кесарські розтини роблять, і двійнят виходжують. Навіть коли виникають проблеми, не обов’язково їхати до обласного центру – сучасні прилади дають змогу організувати всі потрібні заходи на місці.
Але якщо створять госпітальні округи, то цілком може бути, що старовижівчанкам доведеться народжувати своїх малюків у Ковелі. З огляду на те, що пологи – річ для кожного індивідуальна (в однієї жінки перейми добу триватимуть, в іншої – стрімкі, пройдуть за дві – три години), можна до лікарні й не встигнути доїхати, бо з віддалених сіл району до Ковеля – понад 70 кілометрів.
А ще ж зібратися треба… Сказати, що там будуть кращі професіонали чи апаратура, теж не випадає, бо й у Старій Вижівці талановиті лікарі й сучасне обладнання.
А що вже говорити про відвідування породіллі? Коли чоловік чи інші родичі можуть прийти декілька разів на день і допомогти жінці з малечею, принести потрібні речі чи гроші, то поїздки автобусами до Ковеля влетять у копієчку.
От і хвилюються жительки району, що носять під серцем діточок, чи зможуть народжувати у своїй лікарні? А в їхньому ж стані нервуватися шкідливо. Тож думається, хай би це все було на рівні чуток, а у Старій Вижівці пологове відділення працювало б постійно.
