Чи посмакували волинянам кримсько–татарські люля–кебаб та пахлава?
У Турійську відбувся міжнародний фестиваль «Мистецтво об’єднує»
Сергій НАУМУК
Ще на підходах до стадіону «Колос» у райцентрі вирує море людей. Узбіччя заставлені автомобілями. Трибуни заповнені глядачами. Вздовж огорожі — намети з продуктами та напоями. Біля велетенського казана чаклує Геннадій Чудновець із села Дольськ. У казані булькає лагман — суп із локшини, м’яса, баклажанів, солодкого перцю, помідорів, моркви та цибулі, але без картоплі. Ця страва поширена у кримських татарів. Геннадій разом із Валерієм Поліщуком переїхали на Волинь з півострова, коли почали переслідувати російські спецслужби. Вони та їхній односельчанин Воломир Кудриль демонструють страви кримської кухні. Окрім лагмана, готують азу — татарський гуляш та пахлаву.
« Довкола стадіону їдуть дві парокінні брички та два вершники. Один із них з невеликою чорною булавою — голова Турійської райдержадміністрації Орест Василишин.»
На футболках чоловіків — емблема фестивалю «Єдина країна», який цього літа проходив у селі Дольськ. Володимир Олексійович акцентує мою увагу на даті — 7 липня 2018–го. Каже, що це визначений день свята, яке відбудеться наступного року. Віддалік стоїть «Освітянський кіш». Його господарі пропонують скуштувати домашню ковбасу та бутерброди, борщ та пироги, напій тонізуючо–мотивуючий (калганівку) та напій для високих досягнень (хрінівку).
Тим часом розпочинається відкриття свята. Довкола стадіону їдуть дві парокінні брички та два вершники. Один із них з невеликою чорною булавою — голова Турійської райдержадміністрації Орест Василишин. Вершники зупиняються навпроти трибун, і Орест Васильович вітає гостей фестивалю. Після офіційної частини розпочинаються виступи музичних колективів.
— Фестиваль відбувається у рамках проекту Міжнародної організації з міграції «Сприяння відбудові та сталому розв’язанню проблем внутрішньо переміщених осіб, постраждалого від конфлікту населення в Україні» за участю колективів із Польщі, Білорусі та переселенців з Донбасу і Криму. Також у рамках проекту плануємо провести майстер–класи для неповносправних, упорядкувати місця для відпочинку, відкрили парк у Турійську, — розповідає голова районної ради Ольга Черен.
При вході на стадіон торгує медовухою Юрій Стречен із Ковеля. Каже, що має пасіку в селі Перевісся Турійського району. Поруч із фігурними восковими свічками помічаю «прополісовий рушник». Беру в руки і розглядаю. Основа — натуральне лляне полотно.
— Кладу його зверху на рамки, і бджоли обробляють полотно прополісом. Такий рушник корисний для компресів на поперек або суглоби. Його треба намочити в горілці і прикласти до хворого місця, — розповідає пасічник.
Біля трибуни розташувалися майстри районного Будинку творчості.
— Цього року все на городах і на городах, мало часу лишається для улюбленої справи, — каже заслужений майстер народної творчості України Марія Кравчук якійсь жінці.
За іншим столиком скупчилися дітлахи. Валентина Якимович учить їх плести солом’яні ляльки. Дівчатка старанно перев’язують стрічечками соломку. Валентина Петрівна викладає у школі в селі Соловичі. Каже, троє дівчат уже серйозно захопилися соломоплетінням.
Олена Чайка розмальовує щічки дітям квіточками та українськими національними символами. Тим часом погода псується, починається дощ, і майстрині кидаються ховати вироби. Глядачі біжать до наметів. Біля палаток кримських переселенців людей найбільше. Валерій Поліщук під дощем ліпить люля–кебаб. Якась жінка з–під навісу запитує, як це робити.
— Отак беремо фарш, наліплюємо і кладемо на жар, — демонструє Валерій і починає закликати: — Хто зайшов під навіс, не виходьте, поки не візьме лагмана, азу чи люля–кебаба.
Люди усміхаються, підходять купувати каву, яку хлопці готують у турках на піску. Фестиваль триває…
Геннадій Чудновець чаклує над лагманом.
Валентина Якимович учить дітей робити ляльки з соломи.
Такі смачні наїдки пропонував «Освітянський кіш».
Юрій Стречен пропонує гостям і медовуху, і «прополісовий рушник».
