Курси НБУ $ 39.23 € 42.44
Матінко Божа, почуй фантазерку Улянку!

Волинь-нова

Матінко Божа, почуй фантазерку Улянку!

Колись давно не було ні світла, ні темряви, Колись давно не було ні добра, ні зла… Так і зараз, між одним і другим, переймами Десь тоненька грань пролягла. Ми то бачим її, то втрачаємо, Знов знаходимо… Й раз у раз Ми в ілюзії правду вбачаємо: Найчистішу і без прикрас.

Марина СТРІЛЕЦЬКА



Маленька Улянка зручно вмостилася на ліжечку, обійняла улюблене слоненя і стала благати:
— Матусю, а почитаєш мені казочку?
— Тільки якщо ти пообіцяєш, що після цього міцно–міцно спатимеш до самого ранку. Добре?
— Угу, — кивнула дівчинка й обняла іграшку ще міцніше.



« Жінка не знає, як сказати доні, що тато… пропав на війні. Що він у списку тих, хто зник безвісти. А зник безвісти — ще не загинув.»



Слухала вона про дивовижні пригоди Аліси у Задзеркаллі й уявляла, ніби все це відбувається з нею, бачила, як подорожує у компанії квапливого вуханя і загадкового кота–усмішки, бореться зі злою королевою, п’є чай рівно о п’ятій…
О, а на чай до неї в казку обов’язково приходять мама і тато! Улянка дуже любила пофантазувати і розказати іншим про свої дивовижні пригоди, які часто придумувала сама, а іноді брала за основу сюжети нещодавно переглянутих мультфільмів чи прочитаних книг. Але у цих розповідях завше були вона, мама і тато.
Слухачі хвалили винахідливість і комунікабельність малечі, дивувалися бурхливій уяві дитини і усміхалися, щоправда, чомусь одразу відводили очі. Мама не подавала виду…
Лише ночами пускає сльозу, що донька живе у вигаданому світі. Де немає війни, де сім’я завжди разом.
А Улянка вранці знову щебече про те, як прекрасно вони заживуть, коли повернеться тато. І цілує фото їхньої щасливої сім’ї.
— Коли він приходитиме з роботи, ми будемо грати у піжмурки, разом читатимемо, він навчить мене писати і поведе у перший клас. Кожні вихідні ми гулятимемо в парку, а ще татко не відмовить мені у тому, щоб покататися на білому симпатичному поні, а ще…
«Ще, ще, ще!» Цей світ світлий, яскравий і прекрасний, як і рік тому. Улянка, мама і тато разом! Разом!
Жінка не знає, як сказати доні, що тато… пропав на війні. Що він у списку тих, хто зник безвісти. А зник безвісти — ще не загинув. Тож у молитві ночами просить:
— Матінко Божа, почуй мою фантазерку Улянку!
… А вранці чекає на нову історію від доні.


 

Telegram Channel