У Шклині лунало «Ще не вмерла Україна» та «Єще польська нє зґінела»

Леся ВЛАШИНЕЦЬ

Цьогорічний візит на Горохівщину 60 підліткам та керівникам трудового десанту із сусідньої країни запам’ятається особливою подією: всі вони охоче долучилися до відзначення одного з наших найбільших національних свят — Дня Державного прапора України.

« — Завдяки вашій щирості ми почуваємося не гостями, а хорошими сусідами, — сказав Яцек Бури і вручив учням на згадку про цей день сувеніри. »

Ідею запросити польських друзів на урочисту лінійку висловила директор ЗОШ І–ІІІ ступенів Майя Долонська, тим паче, що сільські діти вже подружилися з ровесниками–іноземцями. Вони розповідають одні одним про звичаї, побут і традиції своїх народів, а вечорами разом співають, проводять дозвілля.
Із поляками у школі жив, їздив із ними на кладовища, знайомив із визначними місцями під час екскурсій у Берестечко та на Тернопільщину екс–голова Горохівської райдерж­адміністрації, учасник АТО Сергій Годлевський. Нині він є куратором проекту із красномовною назвою «Пам’ять без кордонів», який кілька років тому підтримав народний депутат України Ігор Гузь. Його учасники впорядковують українські поховання на території Холмщини — краю, що в минулому був частиною Волині. Тут, за словами пана Годлевського, внаслідок виселення українців в СРСР залишилися бездоглядними пустками 363 українські кладовища. Під час роботи над проектом Сергій Сергійович познайомився з колегами, які займаються такою ж благородною справою в Польщі, зокрема з Яцеком Бури — комендантом відділу добровольчих загонів праці Люблінського воєводства. Пан Яцек очолював цьогорічну місію в Україні, тож домовилися про подальшу співпрацю.
Урочиста церемонія підняття Державного прапора України у Шклині була надзвичайно зворушливою. Її розпочали виконанням гімнів обох держав. Потому стяг України внесли учні місцевої школи, за ними зі знаменом Республіки Польща шанобливо прокрокували гості. І волинські, і польські школярі почувалися наче на прийомах державних делегацій. А головне, що гордість за свої країни в очах юні була не пафосною, а правдивою.
Із побажаннями миру обом народам, мудрості у творенні спільної історії до присутніх зверталися директор ЗОШ І–ІІІ ступенів села Шклинь Майя Долонська, керівник проекту «Пам’ять без кордонів» Сергій Годлевський, депутат Горохівської районної ради Валерій Лац, шклинський сільський голова Володимир Солтис. А учитель історії Сергій Власюк розгорнув синьо–жовтий прапор із підписами воїнів АТО — побратимів уродженця Шклиня Романа Луцюка, який помер від важких ран, отриманих на передовій неоголошеної війни на Донбасі. Світлу пам’ять героя–земляка і всіх борців за волю України вшанували скорботною хвилиною мовчання.
Як і будь–яка урочистість, свято не обійшлося без пісень та поезії у виконанні господарів і гостей.
— Польща виступає за те, щоб Україна якнайшвидше була в європейській родині. Спасибі вам за привітність, толерантність, доброзичливість. Завдяки вашій щирості ми почуваємося не гостями, а хорошими сусідами, — сказав Яцек Бури і вручив учням на згадку про цей день сувеніри.
Віриться, що таке дружнє спілкування розквітатиме в серцях і українських, і польських дітей миролюбністю, омріяною людьми та прописаною у Божих Заповідях. І що сучасники, пам’ятаючи помилки попередників, творитимуть історію не кров’ю і прокляттями, а мудрістю і добром. n
P.S.До речі, в Шклині над сучасним комплексом відпочинку «Злагода», що над трасою Луцьк—Львів, на 20–метровій щоглі майорить чи не найбільший на Волині синьо–жовтий стяг. Полотнище розміром 3х5 м зшито за спеціальним замовленням із найякіснішого шовку. Щоб його було видно вночі, директор «Злагоди», депутат районної ради Володимир Линчук приладнав спеціальну підсвітку.