Курси НБУ $ 39.22 € 42.37
Крематорій для… лелек

Волинь-нова

Крематорій для… лелек

Кажуть, від радісного до сумного — один крок. Вчергове я переконався в цьому, коли нещодавно відвідав свої рідні Сереховичі, що в Старовижівському районі, з нагоди двох знакових подій, які свідчать про нову сторінку в житті села

Андрій БОНДАРЧУК,
Почесний громадянин Волині, Луцька,
народний депутат України І скликання



В один день відбулося відкриття дитячого садочка та центру первинної медичної допомоги. На черзі — утворення на базі села об’єднаної територіальної громади, згодом — відкриття краєзнавчого музею «Поліська дома». Тому з добрим настроєм повертався на нічліг до хати рідної сестри Марини, де нині проживає племінник Петро з дружиною Марією. Обоє були дома, нещодавно вернулися з поля: картопляні жнива.
— Бульбу збирали. Урожай нівроку. Ще й троє буслів спалили і поховали, щоб не валялися, звірі чи собаки бродячі не оскверняли…
– ???



Ще й троє буслів спалили і поховали, щоб не валялися, звірі чи собаки бродячі не оскверняли…



Струмом їх убило. Щось там електрики не так змонтували після бурі, тож така біда й трапляється. Іншого разу під електроопорою аж п’ятеро птахів лежало… Там наша ділянка землі неподалік…


Враз недобре стало на душі. Чому гинуть наші улюбленці, які долають тисячі кілометрів, щоб принести нам весну, вивести потомство, навчити його літати. Благородні птахи, оспівані в піснях, поетичним і прозовим словом, овіяні легендами, дійові особи дитячих казок, улюбленці малечі і дорослих. Вбити лелеку — великий гріх. Що ж це за лелечий крематорій з’явився за селом, праворуч від дороги, що йде на Грабове, за хатою де жив Ісаак Ціщик?



Після буревію працівники Старовижівської РЕС відновили опори, відремонтували високовольтну лінію, то щось змінили, не врахували, що птахи не читають інструкцій із техніки безпеки. Невідомо як, але вони крильми чи лапами торкаються різнополюсних дротів і, вражені, обпалені струмом, падають вниз, стають поживою для звірів, собак.



Виявляється, кілька років тому, коли після буревію працівники Старовижівської РЕС відновили опори, відремонтували високовольтну лінію, то щось змінили, не врахували, що птахи не читають інструкцій із техніки безпеки. Невідомо як, але вони крильми чи лапами торкаються різнополюсних дротів і, вражені, обпалені струмом, падають вниз, стають поживою для звірів, собак. Тут не потрібно висновків спеціалістів. Адже на електроопорах обіч багатьох сільських вулиць гніздяться лелеки, виводять потомство. І біди немає.
— Тих троє птахів, — каже Петро, — були старими. Адже нині усій лелечій сім’ї тісно в одному гнізді. От вони й на деякий час уступають місце дітям, щоб ті перед вирієм зміцніли після проби крил, відпочили. А самі на той час всідаються десь–інде.
А от інша інформація про лелек порадувала мене. Торік до їхнього прильоту весною великий природолюб, колишня вчителька місцевої школи ім.
Ю. А. Ярощука Є. С. Тарасюк розповіла про цікаву ідею, яку реалізувала минулого року група учнів. Під керівництвом учителів Людмили Крощук, Наталії Балюк, Тетяни Куничник вони провели свято прильоту лелек. В оформленому куточку були цікаві розповіді, ілюстрації про цих благородних сімейних птахів. Учні разом зі своїми наставниками пройшлися селом, перерахували лелек, їхні гнізда. Статистика виявилась такою: із 22 гнізд було заселено 19. Старих лелек нарахували 38, молодих 31. Відлетіли всі. А нині?
— Цьогоріч, на жаль, точної статистики не маємо. Але спостереження показують, що лелек стало менше, — каже Людмила Крощук. — Можливо, позначилась і та біда.
Безперечно, вона вплинула. Зрозуміло, електрики зробили це не навмисне. Але ж безпека повинна стосуватися не лише людей, а і їхніх крилатих друзів. З’ясувати причини лелечої трагедії, запобігти новій треба негайно.


 

Telegram Channel