Волинянин Сергій – один з трьох на курсі, хто удостоївся фотографії на фоні прапора Академії сухопутних військ
Сьогодні в редакцію «Волині-нової» зайшла Марія Прус із села Сьомаки Луцького району. Про цю жінку наша газета розповідала торік у сторінці «Любить! Не любить»: подружжя Прусів виростило трьох рідних доньок і замінило батьків для десяти чужих дітей
Катерина ЗУБЧУК
Жінка поділилася радістю:
– Ось який подарунок одержала я по «Новій пошті» від свого Сергійка, який навчається у Львові — в Національній академії сухопутних військ імені Гетьмана Сагайдачного, — сказала і показала фотознімок, взятий у рамочку, з якого дивився мужній юнак — другокурсник академії.
Марія Антонівна, очі якої світилися радістю, додала:
— Сергій — один із трьох на курсі, хто удостоївся честі сфотографуватися на фоні прапора академії (фото зверху).
Про це засвідчують і рядки на звороті фотознімка про те, що курсант Сергій Сіжук нагороджений на сумлінне виконання службових обов’язків, зразкову військову дисципліну, особисту взірцевість, вагомий внесок у зміцнення обороноздатності України та з нагоди Дня танкістів.
Курсант Сергій Сіжук нагороджений на сумлінне виконання службових обов’язків, зразкову військову дисципліну, особисту взірцевість, вагомий внесок у зміцнення обороноздатності України та з нагоди Дня танкістів.
Жінка пригадала, як у 2005 році вони з чоловіком узяли з Люблинецької школи-інтернату Сергійка і його сестричок — Світлану та Наталію. Показала знімок, на якому він ще зовсім дитина. А що хотів бути змалку військовим, то про це свідчить і світлина, на якій він — у форменому кашкеті, взятому «напрокат».
А на цьому знімку, — каже Марія Антонівна, показуючи світлини, — Сергійко, вже трохи старший, сфотографований у церковному одязі, — впродовж кількох років він прислужував у храмі села Сьомаки. А таким він був ліцеїстом (фото внизу)
...Тішиться жінка, що старанним, добрим, сумлінним виріс її Сергій. Чекає канікул, щоб приїхав він у гості. І при кожній нагоді сама відвідує сина. У перерві між зустрічами — телефонні розмови. Тепло на душі від почутого: «Мамо...»
