А знищення порятунком називають…
На сторінках «Волині–нової» ми розпочали друкувати фантастичну повість нашого журналіста і відомого українського письменника Володимира Лиса про вчительку–інопланетянку із волинських Загорян. Прообразом цього населеного пункту є рідне село Володимира Савича — Згорани Любомльського району. Але в останні дні воно у нашій редакції на слуху не тільки завдяки «Щоденникам Ієрихар»
Олександр ЗГОРАНЕЦЬ,
головний редактор газети «Волинь–нова»
А насамперед через телефонні дзвінки від його жителів: «Дожилися, у нас в селі прикрили пошту! Тепер лише тричі на тиждень приїжджає на годинку пересувне відділення зв’язку аж із Володимира–Волинського. І тоді біля машини робиться пекло — стільки людей приходить отримати пенсію чи різні виплати! Листоноша, яка обслуговувала нашу частину села, звільнилася, тож самі виходимо по газету, але у цій суматосі нам не завжди вистачає «Волині–нової». Навіщо ми тоді платили гроші за передплату? Невже Україні не потрібні читаючі, тобто мислячі, розумні люди? А в нас ще й українське телебачення стабільно не працює…»
І таких дзвінків, на жаль, чимало не тільки зі Згоран…
Крається серце від почутого. Фактичне перетворення поштової галузі в магазин і знищення її традиційної форми, до якої всі звикли, прикривається модним словом оптимізація. А, як правило, це закриття, скорочення, урізання… Новий менеджмент «Укрпошти», зарплата якого, на відміну від листонош, вимірюється сотнями тисяч гривень (тільки місячна ставка головного поштаря країни Ігоря Смілянського становить понад 333 000 гривень!) каже, що рятує галузь від збитків, тому й підняв тарифи на доставку друкованих видань. Захмарно підняв!
Наведу цифри. У загальнодержавному каталозі поштових видань на 2018 рік, заявку на який ми змушені були подати до кінця червня, не знаючи, який курс долара чекає у січні, зазначено, що газета «Волинь–нова» виходитиме тричі на тиждень і місячна ціна її становитиме 30 гривень. Але з цієї суми редакція отримає 14 гривень 49 копійок, а «Укрпошта»… 15 гривень 51 копійку! Плюс 2 гривні за кожне місячне оформлення передплати, 4.60 — квартальне, 5.60 — піврічне та 8.60 — річне! І виходить отакий парадокс: люди, які творять газету — їздять у відрядження, пишуть публікації, вичитують, верстають, купують папір, друкують, доставляють наклад із друкарні на пошту тощо, — мають отримувати менше, ніж ті, хто її лише доставляє (зауважимо, не лише «Волинь–нову»)!
«Волинь–нова» ніколи не гопцювала під чиюсь музику, бо фінансово сама собі давала раду і завжди мала власну, продержавницьку, позицію.
І ми нічого не можемо з цим зробити, адже «Укрпошта» — монополіст, який сам встановлює правила гри, тобто виставляє розцінки. Тоді як влада на це все закрила очі. І це в час гібридної війни з Росією, де йде боротьба за кожну душу!
Яка душа, скажете ви, коли зараз стоїть вибір навіть не між ковбасою і газетою, а буханцем хліба і газетою?! Тому, які б палкі слова ми не говорили про потребу в духовному хлібі, житній чи пшеничний буханець завжди переважить будь–яку пресу, коли ледь зводиш кінці з кінцями…
І найболючіше підняття тарифів монополістом ударило по щоденних газетах. Скільки разів виходиш — у стільки разів більше й платиш за доставку. Відповідно, якщо тижневики зараз коштуватимуть від 16 до 18 гривень на місяць, то ми — триразові — мали б бути близько 50 гривень! Що є непосильно для майже всіх наших читачів.
Тому, щоб хоч якось втриматися на плаву, з нового року «Волинь–нова» виходитиме двічі (залишивши при цьому сумарну кількість сторінок нинішнього триразового випуску) — у вівторок і четвер (номер із програмою). Маємо виживати, адже ніхто нам не допоможе.
Найнеприємніше, що підняття тарифів сталося в час реформи із роздержавлення газет, яка для багатьох засобів масової інформації означатиме припинення їхнього виходу. Мовляв, захотіли вільного плавання — плавайте, випливайте, топіться або… йдіть під крило олігархів. Так, там приймуть, обігріють і… змусять танцювати під їхню дудочку.
На щастя, «Волинь–нова» ніколи не гопцювала під чиюсь музику, бо фінансово сама собі давала раду і завжди мала власну, продержавницьку, позицію. Тому нас однаково не люблять у владних кабінетах і в офісах скоробагатьків. Так було в часи Януковича, так є і при Порошенку. Зате, судячи з вашої підтримки, ми й надалі свої в оселях простих людей.
І вже звикли навідуватись тричі на тиждень у ваш дім. Бо відчуваємо там Любов. Настільки, що хочемо гостювати в ньому й надалі тричі на тиждень. Тому народилась ідея окремого тижневика, що називатиметься «Цікава газета на вихідні», який виходитиме в п’ятницю із телепрограмою. Він коштуватиме недорого. А передплатники «Волині–нової» матимуть на нього 50–відсоткову знижку. Тобто отримуватимуть пільговий комплект 2+1.
Поки триває процес реєстрації «Цікавої газети на вихідні», ми будемо знайомити вас із нею у вигляді додатка на сторінках «Волині». Не просто знайомити, а, сподіваємось, закохаємо в цей тижневик. І наша любов буде взаємною. Тож із нового року наше побачення призначатимемо на паперових майданчиках у вівторок, четвер і п’ятницю, а на сайті volyn.com.ua, до речі, ми вже й так зустрічаємося щодня протягом 24 годин. Тільки разом ми можемо подолати всі труднощі!
