«Зерно — це живий організм, його треба відчувати»
Годі злічити, скільки високих поетичних слів присвячено професіям хлібороба і хлібопекаря — й це зрозуміло. Бо народна мудрість «Хліб — усьому голова» через віки залишається незаперечною. Проте, на наш погляд, тут є одна несправедливість: надто рідко ми згадуємо про тих, хто у цьому одвічному ланцюжку життя є дуже важливою проміжною ланкою. У нашому випадку вона має конкретну й поважну назву — переробні підприємства ТзОВ «Волинь-зерно-продукт», торгова марка «Вілія», під якою виготовляються не лише високоякісне борошно, а й крупи
Валентина ШТИНЬКО
Напередодні професійного свята — Дня працівників харчової промисловості нам пощастило побувати на одному із його виробничих комплексів, що розташований на вулиці Мамсурова в Луцьку, у супроводі таких компетентних гідів, як начальник виробництва Ігор Хомко та технолог борошномельного виробництва Дмитро Сторожук.
Нині сукупна продуктивність наших млинів на добу — 170 тонн. Та з’ясувалося, що ці потужності не можуть забезпечити попит на ринку.
У 2007 році тут було введено в експлуатацію борошномельний комплекс турецького виробника
HURMAK Compakt 2002 потужністю 60 тонн переробки зернових на добу. Після того, як напрацювали технології отримання борошна зі стабільно якісними показниками, постало питання виходу на ринок із продукцією під власною торговою маркою. Так у 2009–му з’явилася ТМ «Вілія», яку нині вже добре знають не лише в нашій області, а й на Рівненщині, Львівщині, Тернопільщині…
І якщо від самої назви таки віє загадковістю й поетичністю, то в довколишньому техногенному пейзажі, де все крутиться, гуркоче, вібрує, живе, як для стороннього ока, якимось своїм окремішнім життям, поезії таки не проглядалося. Доки не заговорив начальник виробництва. У 55–річного Ігоря Івановича Хомка за плечима Одеський механіко–технологічний технікум, Луцький державний технічний університет і великий досвід роботи, підкріплений переконанням: «Знаю. Вмію. Можу».
— Коли у 2006–му мене запросили на це виробництво, тут ще нічого не було — охорона і закинутий елеватор, на якому росли дерева. А через півтора місяця — я й сам не повірив, що це можливо, — ми вже були готові приймати новий урожай. Через рік почали виготовляти борошно. Нині сукупна продуктивність наших млинів на добу —
170 тонн. Та з’ясувалося, що ці потужності не можуть забезпечити попит на ринку. А тому в нас грандіозні плани. Ми замовили технологічну схему у відомої швейцарської фірми «Бюллер», її представники побували на нашому підприємстві й підтвердили, що можуть це зробити. До речі, перепитували у перекладача, чи й справді усе, що вони тут побачили, створено за 15 років? Адже історія «Бюллера», що має репутацію еталона, сягає 150 літ. У лютому нинішнього року мені разом із нашими фахівцями також довелося побувати на швейцарському борошномельному комплексі, який обладнала ця фірма, і переконатися у високих технологічних параметрах. Знаєте, у нашій справі важлива трохи перефразована приказка «Сім раз послухай, а один раз — побач». Бо технології з кожним роком рухаються вперед, і техніка має бути сучасною й надійною, але зерно — це живий організм, його треба відчувати…
Нових штрихів до розуміння цієї непростої професії додає технолог борошномельного виробництва, випускник Одеської національної академії харчових технологій Дмитро Сторожук. Йому лише 26, але почувається впевнено, адже прийшов на підприємство ще студентом під час виробничої практики, зустрів такого наставника, як Ігор Хомко, і зрозумів, що тут є чому повчитися і є куди застосувати власну ініціативу й енергію.
— Алгоритм отримання борошна у будь–якому млині однаковий, але результати можуть бути різні, 70 відсотків успіху — це якість зерна, решта — технологія, обладнання і те, як воно налаштоване, — розповідає Дмитро Вікторович. — Технолог мусить знати, що все працює бездоганно, і миттєво реагувати на будь–які нештатні ситуації. А тут уже на перший план виходить людський фактор, тому треба бути ще й добрим організатором. Зараз у мене в підпорядкуванні 23 людини, частина з них — значно старші за мене. Тож авторитет керівника необхідно постійно підтверджувати тим, що ти здатний приймати рішення, почуттям відповідальності.
А ще молодий спеціаліст не без задоволення відзначив, що компанія, у котрій він працює, стає сімейною. І дружина Ігоря Хомка поруч трудиться, і він, Дмитро, знайшов тут свою половинку, яка нині перебуває у «заслуженій декретній відпустці». Тож колектив націлений у майбутнє, і йому конче потрібні кваліфіковані й залюблені у свою справу фахівці.
— Це насправді дуже гарна професія, люди одразу бачать результат, а це дуже важливо для самоутвердження, — каже Ігор Іванович. — Але треба, щоб душа до неї лежала. Аби стати повноцінним спеціалістом, потрібно півтора року. Тому ми відкриті до спілкування, зустрічаємося зі студентами, показуємо елеватори, виробництво, готові вкладати у молодь ресурси.
Тож ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» чекає активних, цілеспрямованих, високоосвічених молодих людей. Якщо прагнете стати частинкою команди професіоналів, розвиватися, працювати задля спільної мети, вам запропонують офіційне працевлаштування, навчання, оплачуване стажування, кар’єрний ріст. А ще ви з гордістю будете розповідати своїм дітям і онукам про особисту причетність до великої таїни народження хліба, такого очікуваного в кожній родині. І День працівників харчової промисловості назавжди стане вашим професійним святом.
