До наших героїв лелека прилетів у 18-й раз!
Багатодітна родина Ковалевичів живе у селі Глинне Рокитнівського району на Рівненщині
Катерина ЗУБЧУК
Улітку 2016 року про це подружжя ми розповідали у публікації «Якби мені ще одне життя, то я б хотів прожити його зі своєю дружиною» (сторінка «Любить! Не любить»). Тоді у Світлани Степанівни та Петра Івановича було 10 доньок і семеро синів. А недавно число дівчаток зросло — на світ з’явилася донька, яку назвали Настею.
У шлюбі вони 26 років. І ось яке багатство нажили за ці літа — 18 синів і дочок, 11 онуків, оскільки старші діти вже мають свої сім’ї.
До речі, під час нашої зустрічі два роки тому автор цих рядків згадала в розмові з подружжям про Юзефівський дуб, який ще називають дубом князя Ігоря, що росте неподалік Глинного і має 1350 років. Є повір’я, що висока народжуваність у селі пов’язана саме з цим символом великої родини, — у Глинному близько 270 багатодітних сімей, тобто кожна третя. Про цього патріарха лісу Ковалевичі знають — бувають біля нього, як влітку збирають ягоди. Але коли я говорила їм про такий зв’язок між старезним дубом і багатодітністю сільських родин, то Світлана Степанівна як людина віруюча по–своєму відповіла: «А діток стільки у нас, скільки Бог дав».
Світлані Степанівні — 43 роки, Петрові Івановичу — 47. У шлюбі вони 26 років. І ось яке багатство нажили за ці літа — 18 синів і дочок, 11 онуків, оскільки старші діти вже мають свої сім’ї. А слова, які два роки тому стали заголовком публікації «Якби мені ще одне життя, то я б хотів прожити його зі своєю дружиною», — я почула від глави родини. «Може, трошки щось підправив, але в цілому не міняв би нічого», — таким було їх продовження. І ці слова важать більше за всі компліменти, які тільки можна придумати. Щоб так сказати, треба, аби обраниця справді була твоєю половинкою.
Улітку 2016–го Ковалевичі не загадували, чи буде у них ще поповнення. Бо, як вважають, на все воля Божа.
