Курси НБУ $ 38.97 € 42.45

Волинянам пропонують лікуватися березою, дубом, сосною, калиною та яблунею

А також багатьма іншими деревами

Українці в лікуванні традиційно широко використовували дерева. Особливою популярністю користуються береза, дуб, горіх, калина, сосна, вільха, верба, пише Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща» з посиланням на книгу І. Ігнатенко «Народна медицина і магія українців».


Приміром, вагоме місце у народному лікуванні посідала береза. Широко використовували її бруньки, листя і сік.


Березовий сік, настоянки на воді або горілці з березового листя вживали як засіб від кашлю. Горілчана настоянка на березових бруньках слугувала натиранням при ревматичних болях та як ранозагоювальний засіб. Настоянка з листя берези застосовується при запальних хворобах нирок і сечового міхура, березові бруньки мають сечогінну дію. Горілчаною настоянкою з бруньок загоюють рани, подряпини, лікують екзему. Рекомендують пити її по чайній ложці з водою один раз на день як загальнозміцнювальний засіб.


Відваром із березових пагонів виганяли з організму глисти.



На особливу увагу заслуговує сік берези, який дуже популярний і донині вважається «питьом доладнім».



На особливу увагу заслуговує сік берези, який дуже популярний і донині вважається «питьом доладнім». Уживають його також як кровоочисний та сечогінний засіб. Сік берези містить 2 % цукру, органічні кислоти, солі калію, кальцію, заліза. З гілок берези роблять віники для лазні, бо «віником та парою всяку хворобу з тіла виженеш»


Велику популярність у лікувальній практиці має і березовий гриб — чага, яку в народі вважають «дуже доброю» і «дуже од усього помочною». Її застосування досить широке. Чагу використовують при злоякісних пухлинах, також у вигляді чаю при хворобах шлунка та дванадцятипалої кишки. Нами був записаний один рецепт, що відвари з неї допомагають зменшити ракові пухлини. За іншою інформацією, відвар із чаги лікує безпліддя.


У регіонах, багатих на хвойні й мішані ліси, широко використовується сосна й соснові бруньки у вигляді відвару та настоянок як відхаркувальний, дезінфікувальний, протизапальний і сечогінний засоби. Сосновими бруньками лікують застудні хвороби, запалення дихальних шляхів, бронхів, а також ревматизм та хвороби шкіри. До слова: з бруньок готують також варення.


Цілющою є живиця: зовнішньо її застосовують при ранах, екземі, опіках; внутрішньо — при запаленні і виразці шлунка та дванадцятипалої кишки. Така увага поліщуків до соснових бруньок не випадкова, бо вони містять цінні смоли, скипидар, ефірні олії та інші цілющі органічні речовини. Одним із найпопулярніших профілактичних та лікувальних засобів є сосновий пилок, який збирають із гілок сосни у період її цвітіння. Його перемішують із прополісом, медом, спиртом, мурашиною кислотою та медом у пропорції 1:10. Таку суміш уживають від застуди, глистів, кишкових і шлункових хвороб, при опіках та пораненнях. Поширені у народній медицині й висушені бруньки берези. Так, на Житомирщині їх додають до трав і в цій суміші купають дітей, хворих на золотуху.


Здавна широку лікувальну дію приписували дубу, особливо його корі. Зокрема, нею гоїли рани, полоскали горло при хворобах слизової оболонки порожнини рота, при зубних болях, приймали внутрішньо у вигляді відвару при розладах шлунка, кишківника та сечового міхура. Цікаво, що на Поліссі в народній медичній практиці використовують жолуді, їх смажать і перетирають на борошно, з нього заварюють каву, яка корисна від золотухи. Відваром із дубових галів (жовтуваті кульки, які з’являються восени на листі дуба) лікують опіки шкіри.


Серед садових дерев горіх волоський (Juglans regia L.) є відомим засобом для лікування хвороб шлунка. Радять «його нарвать, як тільки зав’яжеться такий чи малий, нарізать, потом засипать сахаром. Він зразу сок пускає, та й можете пить». Готують настоянку на горілці із зеленого горіха (на два літри горілки 30 шт. горіхів). Загалом радять їсти по З—5 горіхів щодня, бо «воно пам’ять добавляє».


«Вільха неміч потом виганяє» — листя цього дерева використовується для «сухих ванн», тобто з вільхового листя роблять постіль для тих, хто страждає на ревматизм та часті застуди. У відварі з вільхи рекомендували купати дітей, особливо тих, у кого хворі вуха. Кору вживають для полоскання горла. Молоденькі листочки вільхи прикладають до наривів, чиряків, кладуть у взуття при пітливості ніг.


Для лікування хвороб застудного характеру повсюдно популярними були чаї та відвари із цвіту липи (проте радили не зловживати ним, щоб не було «млосно»).


З цією самою метою вживали відвари зі цвіту яблук, груш, вишні. З останньої робили ще й горілчані настоянки. Широке застосування мали чаї, настоянки, відвари з плодів калини. Їх також використовують як сечогінний, проносний, потогінний, заспокійливий засіб; відвар з її кори п’ють при маткових кровотечах. Ці властивості калини підтверджуються наукою: у її плодах міститься багато біологічно активних речовин — глюкоза, фруктоза, органічні кислоти (яблучна, винна, сорбонова), сорбіт, вітаміни С і Е, Р-активні речовини, провітамін А та ін. Якщо в більшості плодів домінує якась одна цінна речовина (наприклад, у лимонах — вітамін С, в абрикосах — каротин, у яблуках — Р-активні сполуки), то плоди калини мають усі три названі речовини, до того ж у великій кількості.


Верба з доволі широким листям («справедлива іва») вважалася ефективною при лікуванні ран, наривів. На Житомирщині гілочки листя заливали окропом, настоювали та прикладали до хворих місць у вигляді примочок. Димом освяченої верби обкурювалися при епілепсії.


Використовували у лікуванні й плодові дерева. Так, щоб у малих дітей не було вавок, рекомендували купати у відварі з цвіту яблуні, груші та черешні. При дитячій дизентерії вживати відвар із хвостиків вишні: на 1 л води жменя хвостиків. Щоб волосся було довгим, рекомендували розчісувати його під яблунею.

Telegram Channel