Курси НБУ $ 38.97 € 42.45
Військові навчання на Маневиччині очима учасника-журналіста

Волинь-нова

Військові навчання на Маневиччині очима учасника-журналіста

Після участі у військових зборах я переконався у їхній необхідності

Сергій ГУСЕНКО, журналіст


В Україні війна триває вже четвертий рік. З кожним днем українці все більше переконуються у тому, як важливо мати власну сильну армію, аби не довелось годувати чужу. Не остатню роль у процесі створення потужного військового потенціалу є формування територіальних загонів оборони в кожному адміністративному районі, їхнє бойове злагодження


У військових навчальних зборах 123-ого загону територіальної оборони довелось брати участь і мені. Збір військовозобов’язаних відбувався біля Маневицького профліцею. Маючи армійське звання сержанта, був зарахований командиром 2-ого відділення 1-ого взводу територіального загону, тож ми першими вирушили у підготовлене наметове містечко, яке базувалося неподалік на околиці Маневич.



Бувало й таке, що декотрі чоловіки не витримували табірного життя, бо різноманітні хвороби та недуги привели їх на лікарняні ліжка.



Якщо брати до уваги те, що після моєї служби в армії минуло понад 20 років, то, прибувши в табір, я неначе повернувся у минуле. Ми розселилися у наметі, який легко вмістив 30 чоловік. Наш взвод очолив колишній луцький підприємець Олег Бойко, який прибув на навчання із ротою «Самооборони Волині», і разом із членами ГО «БУГ» інструктував військовослужбовців. Кожен із них був професіоналом у тій чи іншій військовій спеціальності. Ми заступили на чергування з охорони містечка та на інші об’єкти.
Після шикування на плацу та урочистого винесення державного прапора усі військовослужбовці отримали зброю. Хтось тримав її вперше в житті. Усі заняття були по-справжньому цікавими, та головне, що відчув особисто я, і можливо багато інших, це розуміння того, що ти вчишся захищати свій край, свій дім і родину – і це надає нові сили. У цьому плані нашому взводу можливо пощастило більше інших, бо з нами проживали інструктори, які, окрім запланованих навчань, проводили додаткові за нашими проханнями. Окрім цього, декілька чоловік були залучені до групи швидкого реагування та виконували завдання по охороні загону в нічний час разом із інструкторами. Безпосередньо наш командир Олег Бойко навчав нас правильному застосуванню стрілецької зброї.
Окрім наметів і накриття для прийому їжі, в таборі облаштували вбиральні, місця для куріння, вмивання та миття. Організатори навчань подбали і про культурну програму. Силами працівників районного Будинку культури організовувалися концерти. Увечері демонструвалися документальні фільми на військову тематику. Бувало й таке, що декотрі чоловіки не витримували табірного життя, бо різноманітні хвороби та недуги привели їх на лікарняні ліжка.



Такі тренування повинні бути постійними. Бо лише разом – ми сила. 



Рано-вранці, піднявшись по команді «підйом», табір розпочав зніматись із займаної території. Розібравши намети та завантаживши їх і всі необхідні речі, 1-ий і 2-ий взводи разом із управлінням загону відправились на берег одного із озер району, де розмістився штаб. Завданням нашої групи було забезпечувати його охорону та безперебійну роботу. Визначивши кількість постів, усім військовослужбовцям видали холості набої, аби в разі нападу на містечко могли подати сигнал та підняти по тривозі групу швидкого реагування. Відповідальні інструктори за вибухові пристрої закрили підходи до містечка, розставивши розтяжки із сигнальними мінами. Щоночі ми готувалися до того, що супротивник намагатиметься захопити штаб.
Військові навчання стали яскравим прикладом того, як ми повинні готуватися до ймовірних зустрічей із будь-яким ворогом. І такі тренування повинні бути постійними. Бо лише разом – ми сила. Лише ставши плечем до плеча – ми переможемо.

Telegram Channel