На могилу Бандери поклали чаші із землею з України та водою з Чорного моря

Сергій НАУМУК

Вбивство Степана Бандери сколихнуло український світ. Розрізнені політичні течії діаспори на похороні виступили єдиною силою. «Тільки на Різдво і Великдень можна побачити стільки народу, скільки взяло участь у панахидах за спокій душі славної пам’яті Степана Бандери в українських церквах метрополії та інших місцевостей. У вівторок, 20 жовтня, о 8-й вечора церква святого Юра (в Нью-Йорку. — Авт.) була вже надовго перед початком відправи переповнена до тієї міри, що й до входових дверей важко було дійти», — пише газета української діаспори «Свобода», яка виходила в Нью-Йорку.
Службу в храмі Івана Хрестителя в Мюнхені відправив отець Петро Голинський. Попри будній день там зібралося близько півтисячі осіб. На похорон провідника приїхали з Австрії, Франції, Великобританії, Іспанії, Бельгії, Голландії, США та Канади. Ще зранку багато українців прибули на кладовище, хоча траурна церемонія була призначена на 15.30. О цій годині цинкову труну з віконцем запаяли і вклали у дубову, яку накрили синьо-жовтим прапором.
Для тих, хто не міг приїхати в Мюнхен, в українській радіопрограмі Василя Щарвана в місті Баффало (США) транслювали спеціальну передачу. Вона розпочалася звуками «Маршу молоді», а потім змінилася похоронним, пронизуваним гарматними пострілами.

 На похорон прийшло близько 2 тисяч осіб. 

Після панахиди сформувалася колона і рушила до могили. Хрест ніс Іван Періг із Бельгії, за ним — частину вінків (їх було 250) та чаші із землею з України та водою з Чорного моря, які пізніше покладуть на могилу героя. Цю воду привіз Ярослав Стецько, який у серпні 1956 року їздив до Туреччини. На похорон прибули представники різних політичних угруповань українців, у тому числі й іншої гілки ОУН — мельниківці.
На кладовище прийшло близько 2 тисяч осіб. Німецька поліція побоювалася провокацій чи нових замахів, тому задіяла для охорони процесії чималі сили. Заходи безпеки вживала й ОУН, адже провести Степана Бандеру в останню путь приїхало близько 50 провідних українських націоналістів. Серед жалобної процесії затесалося й чимало агентів розвідок. Представники КДБ навіть знімали похорон на камеру.