Український Ван Гог повернувся з війни

Ніхто у світі не створює таких картин

Унікальні роботи Анатолій Обелець вирізьблює понад 20 років. Хоча інтарсія — ​технологія оригінальної обробки дерева за допомогою високої температури — ​зародилася ще в таборах ГУЛАГу. «Ті в’язні були талановитими людьми, тож придумали спосіб різьблення без ріжучих інструментів. Там же строк відбували дуже світлі голови — інженери, різні фахівці, а мати ножі, сокирки, якісь різці їм було заборонено. І тому комусь спало на думку за допомогою транс­форматора знизити напругу. Завдяки цьому дріт нагрівається і здатен плавно різати дерево. Контур виходить дуже акуратний, даючи такий випалений колір», — ​розповідає митець.

Анатолій Обелець удосконалив цю техніку, розробив власні методи, які надають його роботам 3D–ефекту. Досягає цього шляхом нашарування на тло десятків, а то й сотень деталей, вирізаних із дерева. За його словами, розпечена струна — ​універсальний ріжучий інструмент. У площині різки рухається в будь–якому напрямку, а тому здатна створити дрібні деталі.

Майстер використовує не тільки традиційні породи, а й хвойні — ​сосну, кедр, модрину, ялину. За його замовленням виготовили спеціальний інструмент: на металевій коробці з тумблером так і написано: «Obelece–2013». Звичайно, під час роботи іноді бувають серйозні проблеми — ​висока задимленість. Вирішує їх просто — ​працює на відкритому повітрі, у приміщенні ж допомагають витяжка і пилосос. Готові роботи не потребують фарбування чи морівки, іноді автор відмиває їх металевою щіткою. Втім, знає: не кожному дереву можна контактувати з водою.

Анатолій Обелець закінчив механіко–математичний факультет Одеського державного університету, але ще з дитинства захопився мистецтвом. Зустрівши майбутню дружину, студентку архітектурного факультету інженерно–будівельного інституту, став більше цікавитися культурою й мистецтвом. Тоді рівень його самоосвіти зріс, і він почав творити, застосувавши власну методику обробки деревини. Працювати металевою струною, під’єднаною до електричного струму, стало його унікальним хобі, бо, як каже колишній військово­службовець, ніхто у світі не створює картин такою технікою.

Побратими й не здогадувалися, який талановитий цей хлопець із автоматом

Коли на Донбасі почалися воєнні дії, 54–річний Анатолій Обелець пішов добровольцем до армії, ставши командиром взводу 79–ї десантно–штурмової бригади. «Аеромобільний взвод — ​це 26–28 добровольців, серед яких успішні бізнесмени, художники, фермери й навіть хулігани з Миколаєва, але всі — ​патріоти», — ​згадує художник. Там, на фронті, мало хто здогадувався, що чоловік, який так вправно поводиться зі зброєю, є автором об’ємних робіт із дерева, більше того — ​членом Національної спілки художників України.

Після повернення зі Сходу, де прослужив дуже важкі 2014–2015 роки, перед Анатолієм Обельцем, як і перед більшістю військовослужбовців, постала проблема психологічної реабілітації. Передпенсійний вік викликав незадоволення собою і безнадію щодо пошуку роботи. Якось потрапив на зустріч із психологами, які працювали з демобілізованими бійцями АТО та їхніми родинами. Там йому запропонували поділитися думками щодо реабілітації військових, котрі пройшли пекло війни. Задумався і над власним життям — ​так і вирішив перетворити унікальне хобі на мистецький спосіб допомоги іншим людям. Тоді й став наполегливо і вже професійно ним займатися.

Анатолій Обелець удосконалив цю техніку, розробив власні методи, які надають його роботам 3D-ефекту. 

Нині Анатолій Обелець влаштовує реабілітаційні майстер–класи для військових на Донбасі. Його роботи купують й іноземці, вони є у приватних колекціях поціновувачів мистецтва в Канаді, Ізраїлі, Австралії.

Перша авторська виставка митця «Дерево і вогонь» відбулася у Львові й мала за мету психологічне та фізичне відновлення українських воїнів, ветеранів АТО і моральну підтримку хлопців, які повертаються зі Сходу, особливо поранених. Деякі свої малюнки художник віддав як благодійні — ​для лікування та допомоги бійцям. Фахівці відзначають особливу енергетику його творів і незвичний талант автора, який зумів перетворити мистецтво на ефективний засіб боротьби з поствоєнним синдромом.

«Хіба соняшники не наш, суто таврійський натюрморт?»

У кожну роботу майстер вкладає душу, тому й має чимало шанувальників своєї творчості. А ще митець дарує дружині унікальні прикраси, яких у неї вже ексклюзивна колекція. Більшість витворів — ​його власна фантазія. Анатолій зізнається: створення сюжету майбутньої картини — ​чи не найскладніше у його захопленні. Коли ж композиція і конструкція продумані, митець бере заготовку та інструмент — ​струну, під’єднану до коробки з трансформатором під напругою, закріплену на дошці з малюнком. У процесі роботи ніхромовий дріт діаметром 0,4 мм (може бути 0,5–0,8 мм, але тоді більше димить) перебуває у вертикальному положенні. Він може виконувати інтарсію елементів завширшки не більше 2 мм за товщини дошки до 2 см, наприклад горошина на платті, ніготь собаки…

У херсонського майстра є ціла серія малюнків на біблійну тематику. До їх виконання готується особливо — ​читає Святе Письмо. А Новий Завіт, у якому згадується оливковий Гетсиманський сад, надихнув художника на створення картини «Райські яблука» — ​ажурного дерева. Може тому, що творить із молитвою, вражають «Свята вечеря», «Вхід Ісуса Христа в Єрусалим». Сам автор вважає особливою роботу «Диво в Кані Галілейській». На ній багато рівнів барельєфу, зате чітко відтворено риси Ісуса Христа та Діви Марії на передньому плані, на задньому — ​молодят, гостей, виночерпіїв, музикантів. Усе це — ​на заготовці завтовшки лише 20 мм. Анатолій Обелець використав тут навіть власне ноу–хау: струни арфи зробив із тонкого дроту 0,4 мм, попередньо просвердливши дірки в долонях і музичному інструменті.

На його картинах — ​соняхи, музиканти, рибки, любов, жінки, дерева життя, зимові яблука і осіннє листя… «Ще років 10 тому прочитав на одному з інтернет–сайтів, що я, виявляється, новокаховський Ван Гог. До цього журналістського «ярлика» ставлюся із деяким сарказмом. Хіба соняшники не наш, суто таврійський натюрморт? Тож Ван Гог тут ні до чого», — ​скромно говорить художник.