Нагнали трохи хмар на Країну вранішнього сонця!

Товариський матч. Японія — Україна — 1:2 (0:1 – Ярослав Ракицький, 21 хв.; 1:1 – Томоакі Макіно, 41 хв.; 1:2 – Олександр Караваєв, 69 хв.)

27 березня. Льєж (Бельгія). Стадіон «Моріс Дюфран». Головний суддя Барт Вертентен (Бельгія).

Україна: Андрій П’ятов, Едуард Соболь (Микола Матвієнко, 61 хв.), Ярослав Ракицький, Іван Ордець, Богдан Бутко (Олександр Караваєв, 62 хв.), Тарас Степаненко, Руслан Маліновський (Віталій Буяльський, 61 хв.), Євген Коноплянка (Віктор Циганков, 79 хв.), Олександр Зінченко (Руслан Ротань, 80 хв.), Марлос (Іван Петряк, 90+3), Артем Бєсєдін. Головний тренер Андрій Шевченко.

Підопічні Андрія Шевченка після не надто виразної нічиєї у матчі зі збірною Саудівської Аравії зустрічалися з японцями. Таким собі феноменом сучасного світового футболу. Адже збірна Японії лише 1998 року зуміла вперше пробитися на Чемпіонат світу, фінальна частина якого відбувалася у Франції.

Відразу якось уявилася картина: ЧС-2026, фінальний поєдинок Україна — Бразилія — і переповнений стадіон стоячи вітає 44-річного Руслана Ротаня у його 150-му поєдинку в складі Національної команди!

На наступний ЧС–2002 японці — разом із південнокорейцями — кваліфікувалися «автоматом» на правах господарів. Проте згодом вони пробилися й на чотири наступні футбольні світові форуми — включно з ЧС–2018. Шість мундіалів підряд — це вам не жарти! До того ж японці здобули чотири із семи останніх Кубків Азії!

І так приємно, що підопічні Андрія Шевченка в цьому поєдинку не розчарували.

Наші відкрили рахунок в середині першого тайму. Після дальнього удару Ярослава Ракицького м’яч — з рикошетом від голови гравця збірної Японії Наоміті Уеди на прізвисько «Крокодил» — влетів у ворота!

Ну а за п’ять хвилин до перерви наші пропустили – знову після триклятого стандарту! Андрій П’ятов таки дотягнувся до м’яча після удару головою Томоакі Макіно, проте повноцінно парирувати його не зміг. Вкотре пропускаємо гол, якого не повинно б бути…

Ближче до середини другого тайму Шевченко зважується на першу заміну — відразу потрійну. Зокрема, замість Богдана Бутка на полі з’являється Олександр Караваєв.

А трохи згодом Євген Коноплянка виводить Караваєва на прекрасну ударну позицію. В того є і час, і простір — тож він холоднокровно розстрілює кут воріт Ейдзі Кавасіми! Це був перший гол гравця «Зорі» у футболці Національної збірної. Хай і в товариському матчі, проте справді пам’ятний та переможний.

«Під занавіс» поєдинку японці таки спромоглися на штурм українських воріт, однак відігратися не змогли. Ну а загалом до продемонстрованої нашими гри претензії справді є, хоча на багатьох вона справила таки оптимістичне враження.

Ну а ще поєдинок з Японією став «матчем маленьких ювілеїв». Руслан Маліновський вдесяте вийшов у складі Національнохї збірної, Богдан Бутко вдягнув «футболку з тризубом» 30–й раз, Ярослав Ракицький — 50–й, Євген Коноплянка — 70–й, Андрій П’ятов — 80–й…

Проте всі ці досягнення беззастережно тьмяніли на тлі подвигу 36–річного Руслана Ротаня. За десять хвилин до фінального свистка наш ветеран сподобився всоте вийти на поле у складі збірної України і таким чином доєднатися до «клубу», в якому досі перебували лише Анатолій Тимощук (144 матчі) та Андрій Шевченко (111).

Після гри Ротань скромно заявив, що сотий матч за збірну — всього лиш статистика. Натомість молоді партнери «вікового» гравця у своїх коментарях після поєдинку навперебій взялися чи то захоплюватися Русланом, чи то трохи кепкувати з нього. Скажімо, Олександр Зінченко заявив, що для нього це величезна честь — бути заміненим самим Русланом Ротанем. Натомість Артем Бєсєдін висловив упевненість, що його одноклубнику цілком до снаги довести кількість зіграних за збірну поєдинків до 150–ти…

Відразу якось уявилася картина: ЧС–2026, фінальний поєдинок Україна — Бразилія — і переповнений стадіон стоячи вітає 44–річного Руслана Ротаня у його 150–му поєдинку в складі Національної команди! Ну а трохи згодом похнюплені «чарівники м’яча» на чолі з 34–річним Неймаром із заздрістю споглядають, як наш Руслан переможно здіймає над головою Кубок світу. До речі, вже вдруге в житті — бо ЧС–2022 ми, звісно, теж виграємо…

А якщо серйозно, то загалом серед «товарняків» вівторка чи не найпомітнішою подією став розгром Іспанією Аргентини з рахунком 6:1. І хай за латиноамериканців у Мадриді не грав Ліонель Мессі та ще кілька «зірок» — на певні роздуми щодо фаворитів майбутнього ЧС це наштовхує.

Ну а корінний волинянин, випускник СНУ імені Лесі Українки і ровесник української Незалежності Тарас Романчук остаточно «перетворився на поляка», дебютувавши за «Кадру» в її переможному поєдинку (3:2) з Південною Кореєю. Кажуть, що, вийшовши в «старті», екс–ковельчанин затягував «Jeszcze Polska nie zginela» голосніше за Роберта Левандовського, Лукаша Піщека та Каміля Гросицького, разом узятих! Ну що ж, буває і таке…

За воротами

Андрій ШЕВЧЕНКО, головний тренер Національної збірної України:

«Задоволений змістом гри. Звичайно, крім пропущеного гола, де ми не розібралися в ситуації. Також не сподобалися останні п’ять–сім хвилин, коли ми втратили концентрацію, втратили контроль, дозволили супернику відчути, що він може повернутися в гру. Хоча до того мали достатньо моментів, щоб забити більше, але кінцівку провели дуже погано…

Буду тільки радий за Ротаня, якщо він поб’є мій рекорд за матчами в збірній. Ми вже його привітали, сподіваємося, він буде нам допомагати й далі».