Коли треба «з’їсти жабу»

Проблема ця постає гостро, коли діти йдуть до школи. Вони ще хочуть гратися, а тут уже треба і зважати на навчання. Їм видається, що того часу — ​ціле море і ще трішки, а він раптом починає спливати, як пісок крізь пальці. У якийсь момент ми виявляємо, що дитина не вміє швиденько зібратися до школи, вчасно вийти з дому, надто довго виконує нескладне для неї завдання. Називаємо це несамостійністю. На початках неорганізованість дитини є тільки проблемою дорослих: малі ще не розуміють, як це — ​не встигнути, бо час для них щось абстрактне, вони не відчувають його так, як дорослі. Та від тата і мами часто чують про час і вчасність: «збирайся, за десять хвилин виходимо» або «уже пізно, через 5 хвилин треба лягати спати», «як недобре запізнюватися». Мені запам’яталося здивування дочки, яка думала, що 10 хвилин догратися — ​це дуже довго. То як навчити дитину розпоряджатися своїм часом?

Один важливий момент: у графіку справ дитини має обов’язково бути рубрика «вільний час». Щодня. Саме у вільний час розвивається творчий потенціал.

Одразу скажу, що це варто робити з 5–6–літнього віку, у момент, коли дитина більш–менш починає розуміти, як їй пригодиться знання про час (що їй дасть вчасно зроблене завдання). Процес це тривалий і ефективніший тоді, коли донька чи син бачать, що батьки користуються правилами, які пропагують. Перевіряючи, що радять на цю тему фахові психологи, я виявила, що мимоволі використовую одну з поширених методик. У дні, що потребують багато різної роботи (щось можна і забути), я пишу список. Віднедавна мені допомагає моя Катруся: що і за чим вона записує пунктами, чіпляє лист на холодильник і ставить галочки навпроти того, що ми разом зробили. Для дитини рекомендують разом із нею на розграфленому великому листі записати її шкільні і домашні завдання, час на гуртки і секції (менші можуть розмалювати свої справи, щоб було цікавіше). Ви уже здогадалися, що мовиться про графік? Тільки не про звичайний розклад, а про більш детальний. У ньому радять виписати окремо головні і другорядні завдання. Один важливий момент: у графіку справ дитини має обов’язково бути рубрика «вільний час». Щодня. Саме у вільний час розвивається творчий потенціал.

Одне із застережень: дитина вчиться керувати своїм часом, щоб отримувати більше задоволення від того, що у неї виходить. У жодному разі вона не має перетворитися на маленького робота, підкореного суворій дисципліні, «заклопотаного» наче керівник великої компанії. Ми, дорослі, знаємо, яка важка може бути ота самоорганізація, як кортить відкласти навіть не на завтра, а на ще далі неприємну роботу, і як приємно і легко, коли нарешті усе позаду. Отож, правило: хвалити дитину за все, що встигла, і не ганити за пропущене. Є такі справи — ​часто нудні, які можна ділити на щоденні порції. Дитина легше їх долатиме, якщо поруч стоятиме годинник (пісочний, зокрема). Тим паче, є спостереження, що на будь–який урок вона витрачає рівно стільки часу, скільки на нього відведено. Тобто, якщо не лімітується, то можна як завгодно довго висиджувати над підручником, витаючи у хмарах. Але якщо повідомити своєму школяреві, що, якщо добре впорається за 20 хвилин, то потім матиме час для себе, він це врахує. За спостереженнями, переважна більшість дітей легко вкладалася.

Тренери, які навчають дорослих керувати своїм часом, розповідають їм про термін «з’їсти жабу»: це швиденько зробити неприємну, але необхідну роботу. Зробити і забути. Є такі справи й у дітей. Наприклад, домашні обов’язки. Доцільно показати, що вони часто легші, аніж це здається. І ще одне. Про планування своїх дій важливо з дітьми говорити — ​і підсумовувати це під час відпочинку. Мовляв, як добре, що ми можемо прогулятися парком (сходити в театр), це завдяки тому, що вчасно справилися із запланованим, що є такі хороші маленькі помічники. У міру дорослішання — ​коли час за сприйняттям усе більше «стискатиметься» — ​вміння дружити з ним дуже знадобиться нашим дітям.

Запитання і пропозиції, як завше, чекаю за електронною адресою: [email protected].

Оксана КОВАЛЕНКО, мама