Волинянин Анатолій Бойко кинув виклик знаменитому Фаберже

Секретів майстра не можуть розгадати навіть науковці

У нього — ​найбільша в країні колекція декоративних яєць. Це засвідчено в Національному реєстрі рекордів України. На жаль, зараз їх залишилося трохи більше ста. Частину з них Анатолій Бойко, якого називають волинським Фаберже, роздарував. Одне — ​із тризубом — ​підніс дружині Президента Марині Порошенко. Вироби народного умільця є за кордоном. Їх можна побачити на виставках в Україні, Греції, Канаді, Італії…

 

Дивишся на його колекцію і очей не можеш відірвати. Адже це не просто сувеніри, такі собі милі дрібнички, а шедеври. Окремі з них — ​із секретом. Ну де ще побачиш яйце–шкатулку, у яку можна класти обручки, чи «мереживний світильник», або два і навіть три яйця в одному? Складно зрозуміти, як вдається майстрові помістити перепелине яйце у куряче, а те — ​в гусяче. Як не придивляєшся, жодних слідів склеювання не помічаєш.

Є в колекції Анатолія Ігоровича Бойка і яйця з портретами відомих людей, і бурштинові, викладені з крихти, причім так філігранно, що здаються витесаними із суцільного шматка сонячного каменю. Дивишся на невагоме мереживне страусине яйце, узор на якому створений із кількох тисяч отворів (у майстра є світильник, у якому більше 6 тисяч дірочок), — і дивуєшся: як можна було їх стільки зробити на такому крихкому матеріалі! Адже кожен знає із власного досвіду, що ледь натиснеш — ​і шкаралупа розлітається вдрузки. А в руках майстра вона наче пластилін: пан Анатолій ріже її, виколює на ній дірочки, перетворює на мереживо і навіть скручує у спіраль.

Це не просто сувеніри, такі собі милі дрібнички, а шедеври. Окремі з них — ​ із секретом. Ну де ще побачиш яйце– шкатулку, у яку можна класти обручки, чи «мереживний світильник», або два і навіть три яйця в одному?

— Коли кореянка Хелен Кім Чжу, президент всесвітньої асоціації художників, що працюють із яєчною шкаралупою, ознайомилася з моїми роботами, то сказала, що подібного не бачила, — ​розповідає Анатолій Бойко.

Його захоплення різьбою по яєчній шкаралупі розпочалося із суперечки з товаришем. Якось Анатолій зайшов до нього, той показав йому аналог яйця відомого ювеліра ХІХ — ​ХХ століття Карла Фаберже зі своєї колекції. Мовляв, таке не кожен зробить. Анатолій вирішив довести, що і він може. Але великому майстрові було легше, бо працював із деревом і каменем, а Бойкові довелося з крихкою яєчною шкаралупою.

— Перечитав гору літератури, перебив не один кошик яєць, поки виготовив щось подібне, — ​усміхається.

Спершу, розповідає, що тільки не використовував, щоб зробити яйце ажурним, — ​різав, свердлив шуруповертом, шліфував… Шукав інструмент, яким можна було б працювати. Але якось зайшов до дантиста — ​і зрозумів: стоматологічний бур — ​саме те, що потрібно. Правда, для страу­синого яйця звичайні свердла не годяться. Необхідні алмазні. Майстер робить заготовки, як і для звичайної писанки — ​миє, видуває, сушить. Тоді береться за декор. Ніколи не малює ескізів, але завжди знає, що зобразить на писанці. Узор, як каже, тримає в пам’яті. У кожному виробі він зашифровує національні символи, традиційні українські знаки. Вдалою чи ні буде робота, залежить і від якості шкаралупи. Пан Анатолій використовує яйця домашньої птиці. Найкращі — ​перші п’ять. З них робить найделікатніші речі. Пояснює це так: у птахів, які після зими починають нестися, в організмі накопичуються кальцій та кремній і переходять у шкаралупу. У перших яйцях цих хімічних елементів найбільше, тож вони менш крихкі. Майстер любить працювати з гусячими і страусиними, бо мають велику поверхню — ​є де розгулятися фантазії. До речі, страусині бере в Асканії Новій. Вважає їх найміцнішими. У них набагато більше кальцію, бо птахи там бігають на волі.

 

Робити те, чого не вміють інші, — ​його хобі

Пан Анатолій — ​митець–новатор. Він у постійному пошуку. Любить, як каже, робити те, чого інші не вміють. Минулого року, скажімо, винайшов ще одну унікальну техніку оздоблення яєчної шкаралупи — ​витягування. Завдяки їй, всупереч усім законам фізики яйце зростає у висоту. Скажімо, мало 9 сантиметрів, а витягнув до 24. Більше побоявся, щоб не звести нанівець роботу.

За свій винахід митець отримав сертифікат світового рівня. Як вдається витягувати шкаралупу — ​не розповідає. Зазначає лише, що над роботою доводиться сидіти довго.

— Якщо на звичайну писанку потрібно 2–3 години, то на мою — ​від тижня до місяця, а то й більше, — ​каже. — ​Складна композиція вимагає багато часу. Акцент роблю на обковку металом. Застосовую мідь, латунь, срібло. А це жорсткий матеріал. Обкувати ним складно. Треба виготовити кожен металевий елемент окремо, прикріпити його до шкаралупи. Для цього розробив спеціальні смоли.

Яйця Анатолій Бойко нерідко інкрустує напівдорогоцінним камінням — ​агатом, бірюзою, бурштином, яшмою. Окрім писанкарства, він освоїв ще багато інших технік мистецтва. Займається живописом, скульптурою, вишивкою, коренепластикою, плетінням із соломи, лози, виготовленням виробів зі скла, каменю…

— У Дубнівському училищі, яке закінчив (за спеціальністю пан Анатолій — різьбяр), нам викладали малюнок, живопис, скульптуру, ліплення, анатомію і композицію, — ​розповідає. — ​Здобуті знання стали хорошою базою для творчості. А потім учився сам. Методом проб і помилок.

Свою майстерність він передає учням і вже нині шукає собі заміну. Адже підводить здоров’я (нещодавно переніс дві операції), дається взнаки травма, отримана під час служби в армії.

— Хотів би взяти собі в помічники людину з художньою освітою, — ​каже майстер, — ​яка б мала фах викладача писанкарства, і передати їй свої секрети. А потім, можливо, відкрити студію з цього виду мистецтва. Адже в жодному волинському коледжі не готують таких майстрів.