«Туринська плащаниця ніби чекала нашого часу»

«ГОСПОДНІ РИЗИ» ВИКРАЛИ ХРЕСТОНОСЦІ?

Туринська плащаниця — ​це лляна тканина розміром 4 м 41 см на 1 м 13 см, яка понад 400 років зберігається в італійському місті Турин у соборі Святого Іоанна Хрестителя. Частина віруючих вважає, що саме в цей саван, на якому залишились відбитки лика та тіла, був загорнутий Спаситель після хресних страждань та смерті.

В усіх чотирьох Євангеліях справді йдеться про те, що для захоронення Христа використовувалась плащаниця. Після Його воскресіння про пелени, які апостол Петро побачив у порожній гробниці, повідомляють євангелісти Лука та Іван. Та чи є Туринська плащаниця саме ТИМ полотном? Католицька церква офіційно не визнає її справжньою, проте називає важливим нагадуванням про Страсті Христові.

бстеження Туринської плащаниці методом інфрачервоної та раманівської спектроскопії підтвердило, що час її створення припадає на 33 рік до нашої ери, плюс–мінус 250 — ​тобто, практично на епоху, в якій жив Христос.

Втім, багато віруючих таки переконані, що це дійсно похоронний саван Христа. Достовірних письмових підтверджень цьому нема, але є деякі згадки. Наприклад, про лик Ісуса, відбитий на полотні, який опинився у місті Едеса (сучасна Туреччина) у 544 році. Або про «похоронні ризи Господні», які зберігались у Константинополі у каплиці Богородиці. Учасник та літописець IV  хрестового походу (1202–1204   роки), в ході якого був взятий та пограбований Константинополь, Роберт де Кларі також згадує про «саван, яким був обгорнутий наш Господь», і який зник після того, як місто розграбували. Тоді хрестоносці вивезли до Європи багато реліквій…

Точно відстежити історію Туринської плащаниці можна лише від 1353–го, коли «шляхетний лицар і чоловік віри» Гефро де Шарні помістив її у засновану ним церкву в своїй феодальній власності Лірì у Франції. А от де він її взяв — ​звідкись привіз чи виготовив сам — ​не сказано… Через 200 років після цього плащаниця потрапила в Турин, де й зберігається донині.

ЗОБРАЖЕННЯ, ЯКЕ НЕМОЖЛИВО ПОЯСНИТИ

Християнська реліквія не була б такою відомою на цілий світ, якби людство не придумало… фотографію. Точніше, якби Секондо Піа не спробував зазнімкувати плащаницю у 1898 році. Результат роботи майстра ошелешив його самого! Як фахівець, Піа знав, що на негативі все представлене у зворотному вигляді, тобто світлі частини повинні бути темними і навпаки. Як правило, це не дає повної картини і лише після проявлення створюється нормальне зображення. А тут усе вийшло навпаки! Негативне відтворення виявилося позитивним і дало змогу розгледіти не лише на обличчі, але й у фігурі такі деталі, які раніше побачити було неможливо!

Вражаючі знімки по–справжньому привернули увагу світу до Туринської плащаниці. Вона стала предметом постійного дослідження науковців та істориків як із числа віруючих у Христа людей, так і запеклих атеїстів. Спроби встановити її справжній вік не лише за письмовими джерелами, а й із використанням новітніх технологій не припиняються й досі.

Одне з найвідоміших досліджень було проведено у 1988–му за допомогою радіо­вуглецевого аналізу трьома авторитетними лабораторіями у Швейцарії, Англії та США. Дослідження засвідчили: плащаниця виготовлена в період середньовіччя між 1275 та 1381  роками, тобто набагато пізніше смерті Христа! Але… дуже скоро результати цього дослідження поставили під сумнів. По–перше, у 1532–му плащаниця піддавалася дії високої температури, коли була врятована з пожежі (вогонь знищив дзвіницю, де в срібній скрині лежала плащаниця), що спотворює дані радіовуглецевого аналізу. По–друге, один із перших дослідників плащаниці Раймонд Роджерс вважає, що тоді для аналізу взяли зразки не основної тканини, а латок, які наклали пізніше.

У 2013 році професор університету Падуї Джуліо Фанті провів комплексне обстеження Туринської плащаниці методом інфрачервоної та раманівської спектроскопії і заявив, що час її створення припадає на 33 рік до нашої ери, плюс–мінус 250 — ​тобто, практично на епоху, коли жив Христос.

Та хто би із дослідників якої позиції щодо віку Туринської плащаниці не дотримувався, для всіх загадкою залишається сам механізм її створення. Це, власне, і є суттю так званої таємниці Туринської плащаниці. Адже вона — ​не намальована картина. Там нема фарби, просто у деяких місцях поверхня лляних волокон незрозуміло чому змінила колір. При тому, за даними Національного агентства з нових технологій Італії, краплі крові проникли глибоко у тканину. Це означає, що вони з’явилися на ній до появи відбитків. Крім того, всі криваві плями мають чіткі обриси, відтак, можна припустити, що тіло не знімалося з простирадла. Також на тканині відсутні ознаки розкладання, які зазвичай проявляються через 40 годин після смерті. Тож дослідники зробили висновок про те, що тіло знаходилося на полотні не більше двох днів.

Однією з версій появи зображення на тканині називають могутній струмінь світла. Але тоді загальна потужність необхідної ультрафіолетової радіації має бути такою великою, яку не в змозі виробити жоден з існуючих нині джерел ультрафіолетового випромінювання.

…Очевидно, що вивчення Туринської плащаниці триває й далі. Для віруючих вона залишатиметься нагадуванням про Страсті Христові, а для вчених — ​«науковим пазлом — ​складним та захопливим». «Це документ, який справляє враження, ніби він очікував на наш час», — ​говорив Папа Іван Павло II.

Василь РОГУЦЬКИЙ

 

До речі

•  За переказами, плащаниця деякий час зберігалася в апостола Петра, а потім передавалась від учня до учня.
• Плащаниця зберігається під постійним комп’ютерним конт­ролем тиску, температури та вологості, у розгорнутому вигляді в коробці з прозорого броньованого скла вагою 1100 кг, наповненій інертним газом та схованій від прямого сонячного проміння. Вона має постійне місце у лівій кап­лиці Туринської катедри, але є закритою для відвідувачів і прочан.
•  Існує кілька копій Туринської плащаниці, які виставляють у храмах для молитви перед нею.
•  На плащаниці добре видно два образи чоловічого тіла в повний зріст. На одній половині — ​він зі складеними руками і ногами, що рівно лежать; на іншій — ​те ж тіло зі спини. На тканині відбилися сліди синців на голові, крові на зап’ястях і ступнях ніг, сліди від ударів батогів на грудях, спині і ногах, велика кривава пляма від рани на лівому боці...