Я гратиму лише для тебе…
Вони зустрілися перед концертом. Відступали морози. Бузкові березневі сутінки огорнули подаровані нарциси. «І не білі, і не жовті», — подумала Вона. «Невже жовті?» — струмом пронизав сумнів
— Я гратиму сьогодні лише для тебе! — з артистичним пафосом мовив Він, сховавши на мить свої очі за скрипку.
Уже перші музичні акорди понесли її єство у світлий нереальний світ. Плакали й веселися скрипки. Линули звуки дивовижної ніжності та краси. Вогні рампи осяяли обличчя коханого. «Найвродливіший скрипаль! А смичок мовби не торкається струн», — подумала. Музика все міцніше брала її в полон. І в серці завесніло не звідане досі почуття.
Останні акорди. Не поспішаючи, йшла до дверей. У вестибюлі довго шукала його постать. Аж раптом завмерла: біля гардероба до коханого підбігла незнайомка. Поцілувала. «Я грав сьогодні лише для тебе», — приязно мовив Він їй.
…Тієї ночі не могла зімкнути очей. А коли світанок завітав до кімнати, глянула на столик. До болю защеміло в серці: сонячні промені цілували її білі з жовтим полиском нарциси. Полиском розлуки.
Василь ГОЛЮК.
м. Луцьк.
