Не кожному музиканту під силу повторити техніку гри Любомира Мельника.
У Луцьку творили музику, що випереджає вітер
Із аншлагом в обласному центрі пройшов концерт 69-річного канадського піаніста-віртуоза Любомира Мельника
Донедавна його музику не сприймали у світі, ставилися до неї скептично. Може тому, що не розуміли її, техніку виконання. Тепер концерти Любомира Мельника проходять з аншлагом у Європі. Нарешті музикант-віртуоз добився визнання. Правда, у досить поважному віці, коли вже навіть не сподівався на це.
Обласний центр Волині став другим містом у гастрольному турне Україною маестро, котрого називають найшвидшим у світі піаністом, шумахером у музиці. Такого титулу він удостоївся за те, що «видобуває» 19,5 ноти за секунду кожною рукою. Це неймовірно! Адже людина фізично може за цей час виконати 13—14 нот. Рекорд Любомира Мельника офіційно зареєстрований і побити його нікому поки що не вдалося. Він грає власну музику, від якої перехоплює подих. Ще на початку 1980-х років піаніст розробив власну техніку гри, так звану безперервну музику, яка базується на дуже швидких нотах, що створюють звукове полотно. Написав чимало творів з її використанням. Його концертами і записами творів захоплюється чимало музичних критиків.
Мої пальці доходять до межі, вони вже не можуть грати швидше.
Правда, є й такі, котрі ставляться до неї скептично, а маестро вважають талановитим диваком-безсрібником, критикують за імідж «бідного музики». Мовляв, піаніст завжди повинен бути у смокінгу з метеликом, накрохмалений і вигладжений, а він виходить на сцену у звичайному одязі.
У Луцьку маестро виконав три твори. Перед кожним розповідав про що йдеться. До речі, попри те, що народився в Німеччині, тривалий час жив у Франції, Швеції, Канаді. Він непогано розмовляє українською, правда, з галицьким акцентом. Адже його батьки родом із Західної України.
Завершив супер-піаніст свій виступ композицією «Млин». Це історія про вітряк, який крутиться і не знає, що на нього насувається вітер, щоб знищити. Коли він підходить ближче, той намагається крутитися швидше, але не витримує напору. «Так і мої пальці доходять до межі, вони вже не можуть грати швидше», — розповідав пан Любомир.
Композиція тривала 40 хвилин, тримаючи у напрузі зал, а потім вибухнув оваціями. Лучани дякували маестро за оригінальну композицію і майстерну техніку виконання.
