Юрій Басюк все життя у спорті і грає не лише в настільний теніс, а й у волейбол та баскетбол.
Волинянин придбав робота, щоб не здавати позицій у тенісі
В Юрія Басюка із Цмін, що на Маневиччині, свій особливий секрет бадьорості, спритності, витривалості та боротьби з усіма хворобами, і це – настільний теніс. А щоб зберігати рефлекси, тактику і стратегію гри, у себе вдома він встановив тенісний стіл, ще й придбав переносного робота DONIKа, який викидає м'ячі
– Захопився грою в настільний теніс я ще в 4-му класі, коли вона тільки «ввійшла в моду». В сільському Будинку культури у 1971 році з'явився тенісний стіл, біля якого збиралися натовпи охочих зіграти. Якщо програв, то цілісінький день доводилось чекати в черзі, щоб знову взяти до рук ракетку. Тож усі сили докладав, щоб виграти поєдинок. А вже через два роки я став чемпіоном школи, – розповідає Юрій Федорович, який вже майже півстоліття постійно практикується у грі в настільний теніс.
Вже більше 30-ти років майже щороку він підтверджує звання найкращого гравця серед чоловіків-тенісистів району. А як працівник Рівненської АЕС, багато років підряд завойовує призові місця в особистій першості ВП «РАЕС» з настільного тенісу. Майже щороку бере участь він і в обласних змаганнях серед ветеранів цього виду спорту, цьогоріч в Нововолинську зайняв четверте місце.
– Якщо хтось скаже: «Дайте ракетку, я зіграю!», знайте, що хорошого гравця з нього не буде. Настільний теніс – гра, яка по складності поступається лише гімнастиці, а по навантаженнях – займає друге місце після марафону. Навіть коли ти просто стоїш, чекаючи подачі, маєш бути готовим на тисячу відсотків. Тож перемагають тут лиш ті, хто серйозно ставиться до гри, – зауважує ветеран. – Настільний теніс сміливо можна назвати спортом для мозку. Гравець багато рухається, використовуючи все тіло, тренуються очі, покращується координація, всі ділянки мозку задіяні і працюють, бо водночас потрібно планувати стратегію гри, тактику, відстежувати м’ячі і удари.
Вже більше 30-ти років майже щороку він підтверджує звання найкращого гравця серед чоловіків-тенісистів району. А як працівник Рівненської АЕС, багато років підряд завойовує призові місця в особистій першості ВП «РАЕС» з настільного тенісу. Майже щороку бере участь він і в обласних змаганнях серед ветеранів цього виду спорту, цьогоріч в Нововолинську зайняв четверте місце.
Юрій Федорович все життя у спорті і грає не лише в настільний теніс, а й у волейбол та баскетбол. Передав він любов до всіх цих видів спорту і своєму синові Миколі, який захоплюється ще й футболом, – є футбольним арбітром, прес-аташе ФК «Цміни», а в березні став ще й головою Федерації футболу Маневицького району. В пана Миколи розпитую коли і за яких обставин з'явився у них робот.
– Та це минулого року вирішили ми не пошкодувати 20 тис. грн і придбати такий своєрідний тренажер для удосконалення майстерності гри в настільний теніс. Навіть мама тижнів два не знала про куплений DONIK. А батько дуже задоволений, бо з роботом грати навіть краще, ніж з партнером. Можна обирати різні швидкості польоту м'яча, частоту викидання, обертання, встановлювати різні комбінації, тривалість тренування. Це дуже добре поліпшує техніку гри, – відповідає він, і додає, зітхаючи, – а от в мене чомусь на цей вид спорту бракує часу ...
А в Юрія Федоровича вистачає часу та енергії і на роботу електрослюсарем на ВП «РАЕС», і на гру в настільний теніс, і на догляд чималої господарки, і на оброблення двох гектарів землі.
– Взагалі мені 56 років, але коли я граю в теніс, – то не більше 30-ти. Коли, буває, трохи засиджусь, – починає боліти то голова, то спина, а іду грати в теніс – все проходить. Отримання задоволення та покращення самопочуття стають нагородою за всі зусилля, – з посмішкою говорить Юрій Басюк.
Юлія Музика.
